Гігантське спорудження морських мікроорганізмів

У теплих тропічних водах Світового океану розкидана величезна кількість коралових островів з їх атолами і лагунами, а також небезпечними для судноплавства скелями, так званими рифами.

Споруджені вони найдрібнішими мікроорганізмами – кораловими поліпами, і є їх вапняними скелетами. Площа їх досить значительна, і часто вони утворюють територію багатьох острівних держав Тихого океану.

Але найбільш приголомшує своїми масштабами, протяжністю і площею гігантська споруда, яка носить назву Великого Бар’єрного рифа. Він є грядою коралових рифів і острівців, що протягнулася на 2300 км. від південних берегів острова Нова Гвінея уздовж північно-східних берегів Австралії в Кораловому морі, одному з найобширніших на Землі, на відстані 25-50 км. від побережжя материка.

Для наочності уявіть собі відстань від Києва ка Санкт-Петербурга, збільшене більш ніж удвічі. У північній частині його ширина не перевищує 2 км., а в південній – корали спорудили потужний многоэшелониро-ванную ланцюг шириною в 150 км. Вважають, що Великий Бар’єрний риф налічує приблизно 2500 дрібних острівців мілин і рифів. Проте точної їх кількості ніхто не знає; адже багато хто з’являється над поверхнею моря лише під час відливу, з тим, аби вже через декілька годинників знову сховатися в морській пучині. Тому загальну площу Великого Бар’єрного рифа оцінюють в 210 тис. кв. км.

Це, як то кажуть, "восьме чудо світу" виникло приблизно 55 млн. років назад в умовах постійний рівня океану, що змінюється.

Величезний монумент створений мікроскопічними тваринами і скріплений морськими губками і водоростями. Поглинаючи кальцій з морської води, вони виділяють тверду речовину, необхідну для споруди рифа. Цікаво, що здорові корали не покриваються водоростями, а ось на мертвих утворюється цілий зелений газон, яким харчуються риби і тварини.

Безумовно, цей гігантський ланцюг рифів є чималою небезпекою для судів, що пропливають без спеціальних морських карт, які часто тут гинули. І в той же час, кожен з цих шматочків штучної суші, з прилеглими до них океанічними просторами, можна назвати справжнім раєм в мініатюрі. Адже надзвичайно сприятливий і зволожений, теплий впродовж всього року клімат, буйна рослинність, екзотичні птиці, незвичайні фарби океану, з його багатющою флорою і фауною залучають сюди безліч людей з різних країн світу, а також шукачів скарбів затонулих колись кораблів.

Значна частина місцевих острівців перейшла в особисту власність австралійських, англійських, американських, японських і інших бізнесменів. Вони побудували тут багаточисельні дачі, розкішні туристичні бази.

Не дивлячись на величезну протяжність уздовж побережжя материка, ця гряда коралових рифів і островів не шкодить сучасному судноплавству як колись, оскільки має більше двох десятків добре...

вивчених і зручних проток. Вони давно нанесені на детальні морські навігаційні карти і обслуговуються лоцманами. Одночасно Великий Бар’єрний риф є як би гігантським хвилеломом, оберігаючи побережжя материка від руйнування частими тут тайфунами. Особливо цінується так звана Велика лагуна завглибшки не більше 50 м, майже відгороджена від відкритого океану і така, що знаходиться між рифом і материком.

Великий Бар’єрний риф грає ту ж роль, що і вологі тропічні ліси на суші. Адже в мілководді, що прогрівається сонцем, як ніде, водяться понад 1500 видів риб, гігантські зелені черепахи, дельфіни, кити і інша живність. Великий Бар’єрний риф є як би єдиним у своєму роді заповідником морської фауни, створеним природою. До того ж на складових його острівцях живе більше 3 млн. морських птиць – чайок, буревісників, качок, олушей. А різновидів коралів тут близько 400, різного кольору.

Проте слід зазначити, що непродумана господарська діяльність внесла свої негативні зміни навіть до природи цієї єдиної у своєму роді ізольованої акваторії. Пограбування Бар’єрного рифа першими почали компанії, які займалися видобутком фосфатів. Ще в кінці минулого століття вони зрозуміли, що можна отримувати величезні прибутки, оскільки багаточисельні місцеві острови були справжніми складами незвичайно коштовного добрива – гуано (пташиного посліду). При цьому на островах знищувалися багаточисельні гнізда птиць, а родючий грунт зривався на багато метрів, і вони залишалися безплідними. Беду принесла і масова навала туристів, мисливців, рибалок, будівельників. В результаті значний збідніли тваринний світ і рослинність, а завезена сюди для захисту від шкідників жаба ага і безліч щурів сталі справжнім лихом для місцевої фауни.

Але, мабуть, найстрашнішим ворогом природи Бар’єрного рифа і всіх останніх коралових островів до останнього часу була морська зірка, так званий терновий вінець – нещадний винищувач коралових поліпів. Вона виділяє спеціальний розчинювальний сік і поглинає в цьому "бульйоні" мікроскопічних архітекторів.

Володіючи воістину вовчим апетитом, морська зірка буквально поїдала територію ряду острівних тихоокеанських держав і створювала загрозу їх земному існуванню. Відбувалося це через те, що місцеве населення значно скоротило чисельність головного ворога морської зірки – гігантський тритон. На щастя, завдяки забороні полювання на тритони, кількість морських зірок в даний час значно зменшилася.

Загибель коралів пов’язана також з отруєнням океанічних просторів відходами цивілізації, які викликають бурхливе зростання водоростей, через що сонячне світло не може інтенсивно пробиватися до рифів. Коралові поліпи гинуть, оскільки не в силах розмножуватися. Аби зберегти природу Великого Бар’єрного рифа, уряд Австралії створив величезний морський заповідник, який охоплює площу 345 тис. кв. км.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...