“Король бавиться” Віктор Гюго

“Король бавиться” (фр. Le roi s’amuse) – романтична драма в п’яти діях у віршах французького письменника, поета і драматурга Віктора Гюго, написана 23 липня 1832 року.

“Король бавиться” скорочено (короткий зміст)

Дія драми відбувається у Франції в першій половині XVI століття, в період правління короля Франциска I. Крім короля, ще кілька персонажів п’єси мають своїми прототипами осіб історичних.

Трібуле – це прізвисько придворного блазня французьких королів Людовика XII і Франциска I, його справжнє ім’я було Феріаль. Ще кілька персонажів драми мають реальні історичні прототипи: Шарль де Коссе, Сен-Вальє, Анн де Монморансі, Клеман Маро. Однак характери, також як і весь сюжет драми Гюго, є вигаданими. У цій історичній драмі, як, втім, і в інших творах Гюго, справді історичними є тільки особистості головних героїв, які виступають на більш-менш достовірному, конкретно-історичному тлі. Гюго допридумує біографії своїх героїв, виходячи з історичних даних, почерпнутих з документів, хронік, мемуарів зображуваної епохи.

Франциск I показаний головним чином з боку його інтимного життя, але так, що в цьому “особистому” відображено суспільне становище монарха, “першого дворянина королівства”. Соціально-психологічний портрет Франциска багатий фарбами і відтінками. Цей герой Гюго начисто позбавлений рис мелодраматичного лиходія. Це молодий, палкий бюрократ, що володіє хоробрістю, розумом, вишуканими манерами. Він розбирається в оточуючих його людях, вміє звабити і захопити недосвідчені душі, над якими потім глумиться. Так само і сталося з дочкою придворного блазня Трібуле – юною Бланш. Але при найближчому розгляді Франциск I виявляється цинічним, холодним і бездушним розпусником, легко розбиває людські життя. У нього зовсім відсутнє внутрішнє, духовне життя, все підпорядковано жадобі грубих, чуттєвих насолод. Нічим не прикрите насильство стало тим універсальним засобом, за допомогою якого він домагається бажаного. Маска лицаря скидається, якщо чоловіки, батьки або брати спокушених королем жінок намагаються протестувати, їх саджають в тюрми і страчують за звинуваченням… державній зраді. Будь яке свавілля і беззаконня освячуються необмеженою волею абсолютного монарха. Найближче оточення Франциска I – це титулована аристократія, морально спустошена, продажна, раболіпствуюча, позбавлена совісті і істинної честі.

Франциску I і французькій аристократії в драмі протиставлений виходець з народу – плебей Трібуле, маленький горбатий виродок, що не знайшов собі місця в суспільстві і став королівським блазнем. Це – сильна і складна особистість, наділена великими почуттями. Розумний і спостережливий, Трібуле добре усвідомлює безмірну підлість і убозтво своїх панів, перед якими він змушений плазувати. Він наповнений пекучою ненавистю до короля і придворних. Під надійним захистом свого блазеньського ковпака Трібуле завдає ударів найзнатнішим вельможам. Трібуле знущається і насміхається над ними, він пристрасно жадає їх загибелі, бо усі вони без виключення є носіями зла і невикорінної вади.

У серці Трібуле поруч з ненавистю до знаті живе величезна ніжність і любов до дочки Бланш. Вона для нього – сенс і мета життя. Наодинці з нею він скидає з себе блазнівську маску, і перед глядачем постає глибоко нещасна, змучена людина, що вміє любити, страждати і мислити. Після викрадення Бланш придворними ненависть Трібуле, накопичена протягом багатьох років, приймає дієву форму помсти. Нещасний знедолений батько, у якого вкрали і згубили його єдиний скарб, – безневинне дитя – вступає в єдиноборство з могутнім королем і його придворною клікою. Трібуле стає нещадним месником, що висуває ідею царевбивства. Гюго всім ходом своєї драми доводить не тільки можливість, правомірність, а й необхідність фізичного усунення монарха, чия влада грунтується на насильстві, свавіллі і беззаконні. Ця ідея не могла не знайти живий відгук серед французьких республіканців тридцятих років, які готували замах на Луї Філіппа. Об’єктивний сенс драми Гюго “Король бавиться” зводиться до того, що монархічний режим як такий органічно ворожий добру і справедливості.

Сюжет п’єси “Король бавиться”, при усій його уявній умовності, пронизаний внутрішньою логікою і художньою правдою, потрактованою у вільному, романтичному плані. Драма “Король бавиться” написана із справжнім цивільним пафосом і з чудовою майстерністю. Соціально-політична ідея п’єси проведена дуже виразно і рельєфно. Дійові особи охарактеризовані гостро і переконливо. Трібуле не вдалося змінити хід історії і здійснити свій план, але трагічна історія, розказана Гюго, свідчить про те, що монархічному гніту суспільства завжди протиставлена незліченна безліч бунтарів і месників, одним з яких був блазень Трібуле.

Головні герої “Король бавиться”

    Король Франциск Перший Трібуле бланш Де Сен-Вальє Сальтабаділь Магелона Клеман Маро де П’єн де Горд де Пардальян де Бріон де Моншеню де Монморансі де Коссе Де Латур-Ландрі де Вік Пані де Коссе тітонька Берарді Дворянин зі свити королеви лакей короля лікар Вельможі, пажі, простолюд

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Король бавиться” Віктор Гюго