Легенда про сірого павука

Легенда про сірого павука

Жив собі сірий павук. З ранку до ночі він майстерно плів сітку і ловив нею мух, що дуже докучали людям і звірятам. Але павука ніхто не любив, ніхто не хотів навіть дивитися на нього.

– Чому мене ніхто не любить? – запитував він не раз сусідів.

– Бо не маєш гарних крилець, таких як у мене,- відповів метелик.

– Бо не бриниш так голосно, як я,- загудів джміль.

– Бо не метушишся ти так, як ми,- загомоніли бджілки.

“І справді,- подумав павук,- де мені зрівнятися з метеликом чи бджолою”. Заплакав бідолаха, що він такий гидкий, та й сховався в темному куточку стайні. Потім павук знову узявся за свою роботу, сплітав далі свої сітки і ловив у них мух. А воли, осел та біла овечка, які мешкали у тій стайні, раділи, що багато мух потрапляло в павутину.

Якось опівночі розбудив павука в його темному куточку ясний промінь. Дивиться, а в яслах на сіні лежить маленька дитина, і довкола неї світло сяє. Над дитиною схилилася мати, сумує, що немає чим її вкрити. Побачив це павук і здогадався, що діється, і подумав: “Ану я сплету покривало, може, воно стане у пригоді”. І сплів швиденько м’яку, теплу павутину, поклав її несміло перед Матір’ю Божою. Усміхнулася Пречиста Діва, взяла павутину і вкрила нею Ісуса. А маленький Ісус зігрівся і щасливо усміхнувся, глянувши на павука ясними очима. Відтоді ворожить павук людям щастя кожного вечора і всі раді його в ту пору бачити.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Легенда про сірого павука