“Міст Мірабо” вірш

Поезія “Міст Мірабо” присвячена Марі Лорансен, з якою поет познайомився 1907 року. Їй було двадцять два роки, йому – двадцять сім. Марі – художниця, писала й вірші. Їхні стосунки тривали п’ять років, і, за словами митця, “можливо, були найважливішими” для нього. Але закоханим не судилося бути разом. У вірші відтворений не лише сум розлуки, а й роздуми поета про саме життя, про плин часу.

Гійом Аполлінер “Міст Мірабо” вірш

Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена

Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Рука в руці постіймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче

Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія невгамовна жагуча

Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Переклад М. Лукаша

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Міст Мірабо” вірш