Повідомлення про алхіміків

Повідомлення про алхіміків розповість багато цікавого про стародавню науку. Невелике повідомлення про алхіміків (коротке) Ви можете скласти самі, вибравши цікаві та важливі факти.

Повідомлення про алхіміків

Алхімія – наука про речовини, їх властивості та перетвореннях.

Вперше термін “алхімія” зустрічається в рукописі Юлія Фірміка, астролога 4 століття.

Найважливішим завданням алхіміки вважали перетворення (трансмутацію) неблагородних металів у благородні (цінні), у чому власне і полягала головна задача хімії до 16 сторіччя. Ця ідея базувалася на уявленнях грецької філософії про те, що матеріальний світ складається з одного або декількох “першоелементів”, які за певних умов можуть переходити один в одного. Поширення алхімії припадає на 4-16 ст.

Завданням середньовічних алхіміків було приготування двох таємничих речовин, за допомогою яких можна було б досягти бажаного облагородження (трансмутації) металів. Найбільш важливий з цих двох препаратів, який повинен був володіти властивістю перетворювати в золото не тільки срібло, а й такі, наприклад, метали, як свинець, ртуть і т. д., Нносив назву філософського каменя, червоного лева, великого еліксиру. Він також іменувався філософським яйцем, червоною тинктури, панацеєю і життєвим еліксиром. Це засіб повинен був не тільки покращувати метали, а й служити універсальними ліками; розчин його, так званий золотий напій, повинен був зціляти всі хвороби, омолоджувати старе тіло і подовжувати життя.

Інший таємничий засіб, вже другорядний за своїми властивостями, що носив назву білого лева, білої тинктури, обмежувався здатністю перетворювати в срібло всі неблагородні метали.

Повідомлення про походження алхімії

Батьківщиною алхімії вважається Древній Єгипет. Самі алхіміки вели початок своєї науки від Гермеса Трисмегиста (він же єгипетський бог Тот), і тому мистецтво робити золото називалося герметичним. Свої судини алхіміки запечатували печаткою із зображенням Гермеса – звідси вираз “герметично закритий”.

Існував переказ, що мистецтву перетворювати “прості” метали в золото ангели навчили земних жінок, з якими вступили в шлюб, про що розказано в “Книзі Буття” і “Книзі пророка Еноха” в Біблії. Це мистецтво було викладено в книзі, яка називалася “Хема”. Арабський учений аль-Надим (10 століття) думав, що родоначальником алхімії був Гермес Великий, родом з Вавилону, що оселився в Єгипті після вавилонського стовпотворіння.

У період з 10 по 16 століття алхімією займалися відомі вчені, що залишили слід в європейській науці. Наприклад, Альберт Великий, творець роботи “Про метали і мінерали”, і Роджер Бекон, який залишив нащадкам праці “Могутність алхімії” і “Дзеркало алхімії”, були також і славнозвісними алхіміками свого часу. Арнольд де Вілланова, видатний лікар, який помер в 1314, видав більше 20 алхімічних праць. Раймунд Раймунд, найвідоміший вчений 13 і 14 ст., був автором 500 творів алхімічного змісту.

Але вже на початку 16 століття Парацельс стверджує, що справжня мета науки – не відшукування способів робити золото, а приготування ліків. На цьому закінчується “творчий” період європейської алхімії.

Придворна алхімія

У 15-17 вв. багато коронованих осіб займалися алхімією.

Такий, наприклад, англійський король Генріх VI, за правління якого країна була наповнена фальшивим золотом і фальшивою монетою. Метал, який заміняв золото, був цілком ймовірно мідної амальгамою.

Подібним же чином діяв і Карл VII у Франції, разом з відомим шахраєм Жаком ле Кер.

Імператор Рудольф II був покровителем мандрівних алхіміків, і його резиденція представляла центр алхімічної науки того часу. Імператора називали німецьким Гермесом Трисмегистом. Курфюрст Август Саксонський і його дружина Анна Датська проводили досліди: перший – в своєму дрезденському “Золотому палаці”, а його дружина – в розкішній лабораторії на своїй дачі “фазанів сад”. Дрезден довго залишався столицею государів, які сприяють алхімії, особливо в той час, коли суперництво за польську корону вимагало значних грошових витрат. При саксонському дворі алхімік І. Бетгер, який не зумів зробити золото, вперше в Європі відкрив фарфор.

Одним з останніх адептів алхімії був Каетан, званий графом Руджієро, родом неаполітанець, син селянина. Він діяв при мюнхенському, віденському і берлінському дворах, поки не був страчений в 1709 в Берліні на шибениці, прикрашеній мішурним золотом.

Але і після поширення хімії, алхімія викликала інтерес у багатьох, зокрема І. В. Гете кілька років присвятив вивченню праць алхіміків.

Досягнення алхіміків

З алхімічних праць зрозуміло, що алхімікам належить відкриття або удосконалення способів отримання цінних сполук і сумішей, таких, як мінеральні та рослинні фарби, скла, емалі, солі, кислоти, луги, сплави, лікарські препарати. Вони використовували такі прийоми лабораторних робіт, як перегонка, сублімація, фільтрування. Алхіміки винайшли печі для тривалого нагрівання, перегінні куби.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...