“При місяці згадую брата” Ду Фу

“При місяці згадую брата” Ду Фу

Тривожно гримлять барабани – вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми – чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, –
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…

“При місяці згадую брата” Ду Фу аналіз

Вірш “При місяці згадую брата” сповнений тривогою, самотністю, занепокоєнням, висланим подіями війни й розлукою з рідними, невизначеністю майбутнього, тим, що немає звістки чи відповіді на лист від брата.

Провідною Ідеєю цього вірша є засудження війни.

Художні прийоми, які використовуються у творі – це протиставлені війна і мир, світ людей і світ природи об’єднують тривожність, втома від страшних подій війни. Протиставлені також рідний край та чужина.

Можна вважати трагедію ліричного героя його особистою трагедією. Завдяки цьому вірш набуває загальнолюдського значення.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“При місяці згадую брата” Ду Фу