“Пригоди бравого вояка Швейка” скорочено

“Пригоди бравого солдата Швейка під час світової війни” – незакінчений сатиричний роман чеського письменника Ярослава Гашека. “Пригоди бравого вояка Швейка” короткий зміст (переказ) ви можете прочитати за 10 хвилин.

“Пригоди бравого солдата Швейка” скорочено

Частина 1. У тилу

Швейк – солдат в минулому, він пішов кілька років тому зі служби з причини свого ідіотизму. Тепер Швейк живе в Празі, заробляє на життя продажем собак і крім ідіотизму страждає ще ревматизмом.

Дія роману починається в червні 1914 року, після вбивства ерцгерцога Фердинанда. Це історична подія не залишила Швейка байдужим. Він із захопленням викладає служниці, пані Мюллер, свої міркування з цього приводу, перемежовуючи розповідь історіями з життя численних знайомих. Швейк продовжує просторікувати і в трактирі “У чаші”, де його з професійним інтересом слухає таємний агент державної поліції Бретшнейдер. Базікання Швейка й досить оригінальні висловлювання про військову політику Австрії на Балканах призводять до того, що бравого солдата заарештовують заодно з шинкарем пана Палівця.

У поліцейському управлінні Швейк охоче погоджується з усіма висунутими йому звинуваченнями, включаючи і державну зраду. Його переводять то в кримінальний суд, то в божевільню, то знову в поліцію; часто допитують слідчі і оглядають лікарі, оголошуючи його то ідіотом, то симулянтом. Зрештою Швейка відпускає на свободу чиновник, убитий його невинним виглядом.

По дорозі додому бравий солдат заходить до шинку “Під чашею”, де дізнається, що шинкаря засудили на 10 років. Там він знову зустрічається з Бретшнейдером, якому наказано зійтися зі Швейком ближче на грунті торгівлі собаками.

Вдома Швейк застає швейцара нічного кафе з панянкою, яких пані Мюллер впустила на квартиру. Випровадивши мешканців і заспокоївши служницю, яка була замислила викинутися з сорому з вікна, Швейк повертається до справ. За короткий термін він продає Бретшнейдеру, а потім і детективові Калоусу безліч безпородних собак, неабияк виснаживши грошовий фонд поліції і довівши Бретшнейдера до безславного кінця – агент був з’їдений купленими псами.

Однак звичне життя бравого солдата незабаром переривається – йому надсилають повістку на військове медкомісію. Мужньо долаючи черговий напад ревматизму, не слухаючи лікаря і співаючи пісні, Швейк сідає в позичену у кондитера інвалідну коляску і їде на Стршелецкій острів. У новій картузі, з букетиком квітів, приголомшливий милицями з криком “На Белград!”, Швейк справляє таке враження, що статті про нього з’являються в празьких газетах. Не зважає лише доктор Швейка – він вважає солдата симулянтом і садить в гарнізонну в’язницю.

У лікарняному бараці симулянтів (часто дійсно хворих) лікують строгою дієтою, хініном, мокрими обгортаннями і клізмами. Одного разу у в’язницю приїжджає баронеса фон Боценгейм, яка прочитала про Швейка в газеті і побажала побачити бравого солдата. Баронеса з’являється біля ліжка Швейка з подарунками та їжею. Їжа з’їдається Швейком і товаришами в кілька хвилин, але потім вимивається зі шлунків наполегливими докторами. Чергова лікарська комісія відправляє Швейка в камеру.

На наступний день бравий солдат з сусідами по камері відправляється в тюремну каплицю, де слухає проповідь фельдкурата Отто Каца. Речі Каца зазвичай викликали у в’язнів лише сміх, однак чутливий Швейк розридався посеред служби. Здивований фельдкурат намагається дізнатися, за що сидить Швейк, але не знаходить його паперів і врешті-решт домовляється, щоб цього солдата віддали йому в денщики. Незабаром Швейк, одягнений у старий, не по росту мундир, величезний кашкет і підпилий попередньо зі своїми конвоїрами в трактирі, з’являється перед будинком фельдкурата в Карліні.

Служба у Каца полягає в доставці п’яного фельдкурата додому, в добуванні грошей у знайомих Каца, випровадження кредиторів і таємному продажі меблів, що належить домохазяїну. Тоді ж Швейк відвідує свою квартиру, застає там двоюрідну сестру пані Мюллер і дізнається, що сама пані зараз в концтаборі, а в його кімнаті влаштований дамський салон, організований кравчинями, що там проживають. Анітрохи не засмучений, Швейк повертається до фельдкуратова і служить йому вірою і правдою, допомагаючи навіть у відправленні меси. Іноді церковну чашу замінює спортивний кубок, ялин – конопляну олію, а міністрантом – сам Швейк. Похідний вівтар доводиться розшукувати під Вршовіцком костелі, куди він потрапляє з проданого хазяйського дивана. А ще один фельдкурат, побожний і непитущий, після релігійного диспуту залишається в будинку Каца до ранку і виглядає нітрохи не тверезіше господаря. Словом, справи Швейка і Каца йдуть непогано – поки фельдкурат не програє свого денщика в карти поручику Лукашу.

Новий господар Швейка – любитель тварин і жінок. Швейк допомагає Лукашу в його уподобаннях: він гостинно приймає даму, яка зявилася в гості до поручику. Правда, через деякий час доводиться надіслати телеграму чоловікові гості та спровадити Кеті додому. Швейк вміло обходиться і з тваринами: він випадково згодовує улюблену канарку поручика поручіковой кішці (кішка потім з’їдає і шевський крем). Собаку ж, яку Лукаш просить для нього купити, Швейк краде у полковника Ціллергут. Остання подія закінчується тим, що Лукаша разом зі Швейком відправляють в дев’яносто перший полк до Будейовиць.

Частина 2. На фронті

Поневіряння Швейка і Лукаша починаються ще на пероні – там у них вкрали валізу. В купе денщик і його поручик накликають на себе гнів третього пасажира, генерал-майора. Випровоженний, нарешті, з купе Швейк за участю залізничника випадково зупиняє поїзд аварійним гальмом. За це бравого солдата ведуть до начальника станції в Таборі, а поручик Лукаш з великою радістю їде на фронт без Швейка.

Штраф за Швейка платить якийсь добрий пан, він же дає солдату на дорогу п’ять крон, які Швейк благополучно пропиває в станційному буфеті. Після короткої розмови в комендатурі станції денщик відправляється пішки в будейовицький полк. Правда, йде Швейк зовсім в іншу від Будейовиць сторону, але пісні по шляху співає хороші. І ніхто з зустрінутих в дорозі людей – ні жаліслива бабуся, ні її брат, ні дезертирувавші з полку солдати, ні бродяга, ні старий-пастух – не можуть переконати Швейка, що він йде не туди. “Не може цього бути, щоб я не потрапив до Будейовиць!” – Твердо каже бравий солдат і потрапляє в Путім, прямо в жандармерію.

Жандармський вахмістр приймає Швейка за російського шпигуна і суворо охороняє. Бабка Пейзлерка, що носила жандармам і Швейкові пиво з сусіднього трактиру, клянеться нікому не говорити про спійманого розвідника і заодно – про жандармському вахмістра, який напився. Після численних допитів Швейка відправляють в Пісек, де він з’являється пристебнутий ручними кайданами до свого конвоїра, вщент п’яного після відвідування по шляху заїжджого двору. Звідти бравий солдат їде, нарешті, до Будейовиць поїздом і з’являється перед очима поручика Лукаша.

Після невеликої втрати свідомості Лукаш спішно відправляє денщика на гауптвахту. Там Швейк непогано проводить час з вольноопределяющимся Мареком за розмовами та піснями. Через три дні денщик відправляється з полком в Кіраль-Гіди, в одному купе з Мареком і п’януватим фельдкуратом Лаціним. По приїзді Швейк отримує від поручника Лукаша важливе завдання – йому треба віднести лист дружині скоб’яного торговця Какони, що зустрілася поручику в угорському театрі і відразу запала в саме серце. Компанію Швейкові становить сапер Водічка, який затіває бійку з Какони, помилково прочитав любовний лист Лукаша. Бійка триває і на вулиці, стає численною і віддається розголосу. Тепер про серцеву симпатію велелюбного поручика відомо полковому начальству (хоч Швейк і стверджував, що сам листувався з мадам Какони). Лише втручання полковника Шредера рятує Швейка від дивізійного суду.

Тим часом Лукаш стає командиром 11 маршової роти, Швейк після повернення – ординарцем. Після довгої плутанини солдатів садять в поїзд і відправляють на фронт.

Частина 3. Урочиста порка

У поїзді, що їде в Галичину, Швейк опиняється в товаристві нового денщика Лукаша – колишнього мельника, великого ненажери Балоунових, а також колишнього аптекаря, нині писаря Ванека, кухаря-оккультиста Юрайда і телеграфіста Ходоунського. Компанія проводить час за картами і вигадками. У штабному вагоні тим часом офіцерів знайомлять з новою системою шифровки польових депеш – ключем до шифру є другий том роману Л. Гангофера “Гріхи батьків”. Офіцерам, однак, розданий лише перший том – звичайно, через Швейка, який прочитав багато книжок, але ніколи не починав читати з першого тому.

Помилку виявляє кадет Біглер, майбутній військовий письменник (книг у нього поки немає, але назв майбутніх книг – безліч), а також автор схем видатних битв. Схеми, однак, розкритиковані капітаном Сагнером і використані потім скривдженим Біглером в туалеті за призначенням. У кадета дуже болить голова і живіт – очевидно з цієї причини він бачить дивний сон, в якому розмовляє з Господом Богом. Наяву ж Біглера відправляють у медичний ізолятор.

Поїзд приходить до Будапешта, де солдатам оголошують про вступ Італії у війну. Від’їзд затягується. Ешелон інспектує старенький генерал, а також відвідує делегація з двох дам з подарунком – двадцятьма коробочками ароматних таблеток. Однак справжньої їжі немає, і Лукаш посилає Швейка купити що-небудь. Солдат повертається під конвоєм – він намагався вкрасти для поручика курку. За курку заплачено, і Швейк варить з неї суп, з якого Балоун намагається вкрасти курячу ніжку. За це Швейк змушує його вправлятися в маршировкою. Незабаром і сам Швейк вправляється в рушничних прийомах, однак і тут не може втриматися від вигадок, чим доводить командувача їх фельдфебеля до непритомності. Нарешті поїзд рушає.

На одній із зупинок Лукаша відвідує нещасна думка відправити Швейка за коньяком. Ординарець знаходить коньяк у торговців забороненим товаром, проте його застає поручик Дуб, який давно взяв Швейка на замітку. Солдату доводиться видати коньяк за воду, а потім випити весь. Поки Швейк відсипається, писар Ванёк читає товаришам написану їм історію батальйону, де заздалегідь уявляє їх безприкладним героями.

Відносини Швейка з Дубом все більше псуються – особливо після того, як Швейк доповідає начальству про те, що Дуб побив свого денщика Кунерта. Ще Швейк якось заявився в публічний будинок, де Дуб відпочивав з дороги, і відправив п’яного Дуба на батальйонну нараду.

Батальйон тепер йде пішим порядком. Швейкові і Ванеку доручається знайти нічліг для солдатів, але на перехресті Швейк чомусь вирішує, що повинен йти не направо, відповідно до карти, а наліво. Подорожні розділяються. До вечора Швейк зустрічає на ставку російського дезертира і заради цікавості переодягається в його форму. У такому вигляді і забирає його польовий патруль жандармерії.

Частина 4. Продовження урочистій прочуханки

Швейк разом з іншими російськими солдатами потрапляє в полон. Його приймають за єврея і призначають старшим серед полонених. Марно намагається він пояснити, що це помилка. Лише майор Вольф розуміє, що до чого – він вважає Швейка зрадником і хоче повісити. Швейк проводить час під замком, в компанії мишей. Потім слідує військовий суд і напуття фельдкурата Мартінця перед стратою. Вночі у Швейка в камері спить майор, який вирішив допитати його і заснув.

На щастя бравого солдата, з його полку приходить телеграма, де говориться, що Швейк пропав без вісті. Його відпускають, і Швейк нарешті зустрічається зі старими товаришами і Лукашем, наздогнавши свій батальйон в селі Клімонтово.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...