“Пригоди Олівера Твіста” аналіз

“Пригоди Олівера Твіста” – роман Чарлза Діккенса, в якому англійський письменник, змальовуючи непривабливу дійсність робітних будинків і світу підліткової злочинності, розповідає про незавидну долю хлопчика-сироти Олівера Твіста.

“Пригоди Олівера Твіста” аналіз твору

Літературний рід : епос

Жанр : соціально-психологічний роман, авантюрно-пригодницький роман, “роман-виховання”

Стиль : реалізм

Тема : зображення Олівера Твіста, сироти із знедоленим дитинством, який не втратив людської гідності та віри в моральні цінності, незважаючи на всі випробування; реалістичне зображення кримінального світу, його деромантизація.

Ідея : людина добра від природи, і добро остаточно переможе зло.

Головні герої : Олівер Твіст, Бідл Бамбл, Білл Сайкс, Ненсі, містер Браунлоу, Фейгін, Монкс.

Проблематика “Пригоди Олівера Твіста”

    виховання; знедолене дитинство; соціальна нерівність та несправедливість; злочинність, “соціальне дно” суспільства; добро і зло.

Риси авантюрно-пригодницького роману в романі “Пригоди Олівера Твіста” :

    стрімкість розвитку подій; загострення пристрастей; викрадення і переслідування; таємниці та загадки, їх розв’язки; щасливий фінал.

Характерні риси твору “Пригоди Олівера Твіста”

– Дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів через взаємини з іншими людьми, виявлення “потаємних” та “явних” причин їх вчинків.

– Увага до внутрішнього світу героїв і разом із тим тенденція до їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї.

– Підкреслення протиставлення довірливих, добрих душ злим, негативним (або двом началам у душі).

– Використання іронії, сатири, гротеску.

– Детальні описи зовнішності персонажів, їх житла, мови, подробиць побуту.

– Насиченість оповіді символами; одухотворення світу речей, пов’язаних зі спогадами, переживаннями героїв.

Роман Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” – ще одна спроба автора показати сучасникам тіньові сторони життя й не тільки розчулити, але й примусити замислитися над їх першопричиною. Письменник бачить початок зла не у фактичних таємницях походження Олівера, а в соціальних законах часу. Твір деякою мірою став відповіддю молодого Діккенса-ліберала на новий закон про бідних, прийнятий британським парламентом у 1834 році.

Здавна турбота про бідних, сиріт, немічних, самотніх старих була в Англії справою церкви й релігійної громади. Із запровадженням нового закону й без того куца парафіяльна благодійність перетворилася на глум над самою ідеєю милосердя. Притулок для бідняків, робітний дім у більшості парафій перетворився на справжню в’язницю, на місце невимовних страждань. Найтяжчою в цих умовах була доля дітей. Утім, щоб звільнити парафію від зайвого клопоту і витрат, зацікавлена й жорстока доглядачка “дитячої ферми” місіс Менн і тупий служака, парафіяльний сторож Бамбл, і шановані члени опікунської ради, які готові були передати Олівера садистові-сажотрусу, що замучив уже не одну дитину.

Моторошні сцени перебування малого Олівера в робітному домі Діккенс супроводжує авторським коментарем, головна інтонація якого – вбивчий сарказм та іронія.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Пригоди Олівера Твіста” аналіз