Прислів’я та приказки про навчання

Прислів’я та приказки про навчання – українські, особливо важливі для дітей, адже вони пояснюють значення навчання та освідченості в житті людини.

Прислівя та приказки про навчання

    Аз – били мене раз; буки – набили руки. Азбука – перший щабель до науки. Батіг не мука, а наперед наука. Без буков та граматики не вчать математики. Без муки нема науки. Вік живи – вік учись. Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає. Вчитися ніколи не пізно. Вік живи, вік учись і вік трудись. Вік живи, вік учись, а дурнем помреш. Вчення – світ, а невчення – тьма. Вчення красота, неучення – сухота. Гарна птиця пером, а чоловік ученням (умом). Грамоті вчиться – завжди пригодиться. Дитину учи змалку, а жінку спочатку. Добре того навчати, хто хоче все знати. Добре того вчить, хто слухає; добре того бить, хто плаче. Драного, міху не надуть, а дурня не навчить. Дурня не навчиш. Дурня учить, що вилами по воді писать.

Приказки про навчання

    За вченого дають двох невчених, та й то не бе­руть. За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть. За одного вченого дають десять невчених. Книга вчить, як на світі жить. Корінь науки гіркий, а плід смачний. Краще сороці без хвоста літати, ніж письменному уміти читати, та не вміти писати. Мертвого лічить, що дурня учить. Мудрий ніхто не вродився, а навчився. На те коня кують, щоб не спотикався. Не на користь читать, коли тільки вершки хапать. Наука не веде до бука. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Не штука – наука, а штука – розум. Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь! Наука краще багатства. Наукою люди годуються. Не всякий, хто читає, в читанні силу знає. Освіта – сила. Освіта – що повітря та їжа.

Прислів’я та приказки про навчання

    Палиця хоч і німа, а декому дає ума. Піти в науку, треба терпіть і муку. Погана грамота – дурні згуби. Даремна трата часу. Потрібно учиться – завжди пригодиться. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний вдень. Писать – не язиком чесать. Спочатку аз та буки, а тоді вже й до науки. Старого учить, що мертвого лічить. Треба розумом надточити, де сила не візьме. Умієш помиляться, умій і поправляться. Учений водить, а невчений слідком ходить. Учення світ,- а неучення тьма. Азбука – до мудрості драбина. (початок навчання.) Учився читать та писать, а вивчивсь співать і танцювать. Недбайливо ставиться до навчання. Учився два рази, а не знає, що за буки, що за ази. Учись – умний будеш, працюй – не голодний. Учись змолоду – пригодиться на старість. Учителя і дерево пізнають по плодах. Хто знання має, той мур зламає. Хто грамоти вміє, той добре і жне, і сіє. Хто пише й малює, той діток своїх годує. Хто хоче більше знати, треба менше спати. Читать-літать, нічого не понімать. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Чого навчився, того за плечима не носить. Шануй учителя, як родителя. Що з того, що воно письменне, коли з того пись­менства ні смаку, ні знаку. Як коли грозою, а коли – лозою. Як прийде май, у книжку заглядай, а як прийде іюнь – у книжку плюнь.

Прислів’я та приказки про навчання, про школу ми часто використовуємо в розмові, але навіть не задумаємося над цим, адже ці вислови стали звичними для нас.

Також можете переглянути загадки про школу, які можна використати для конкурсів, чи проведення тематичних уроків.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...