“Соловей” Забіла

“Соловей” Віктор Забіла

Не щебечи, соловейку,
Під вікном близенько;
Не щебечи, малюсенький,
На зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш,
Неначе заграєш;
Так і б’ється в грудях серце,
Душу роздираєш.

Як засвищеш голосніше,
А далі тихенько –
Аж у душі похолоне,
Аж замре серденько.

Зовсім, трошки перестанеш,
Лунь усюди піде;
Ти в темну ніч веселися,
І як сонце зійде.

Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно й співаєш,
Ти щастливий, спарувався
І гніздечко маєш!

А я бідний, безталанний,
Без пари, без хати:
Не досталось мені в світі
Весело співати.

Сонце зійде – я нуджуся,
І заходить – плачу:
Котру люблю дівчиноньку,
Тієї не бачу.

Довго й чутки вже не маю
Про милу дівчину;
Цілий вік свій усе плачусь
На лиху годину.

Не щебечи, соловейку,
Як сонце пригріє!
Не щебечи, малюсенький,
І як вечоріє!

Ти лети, співай тим людям,
Котрі веселяться;
Вони піснею твоєю
Будуть забавляться.

А мені такая пісня
Душу роздирає! –
Гірше б’ється моє серце,
Аж дух завмирає.

Пугач мені так годиться:
Стогне, не співає;
Нехай стогне коло мене,
Да смерть возвіщає.

1835-1836

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Соловей” Забіла