“Сонячні кларнети” критика

“Соняшні кларнети” (за сучасним правописом “Сонячні кларнети” ) – перша друкована збірка поетичних творів Павла Тичини, що вийшла у 1918 року

“Сонячні кларнети” критика

Збірка “Сонячні кларнети” в оцінці літературної критики

Літературознавець Олександр Білецький
“Ніби щойно прокинувшись, він (П. Тичина), відкрив очі на світ і основне начало всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм всесвіту і є “Сонячними кларнетами”.

Поет Микола Бажан
“Ніколи не забуду тієї безсонної ночі дев’ятнадцятого року, коли мій друг приніс мені книжку з рясними соняшниками на обкладинці. Ми з ним сиділи в лісі при багатті (бо виїхали всім технікумом на заготівлю дров): читали, і п’яніли, і кричали з радості, насолоджуючись красою українського слова, яке з такою нечуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок тієї книги…”

Критик Леонід Новиченко
“Сонячні кларнети” явили вже поета сформованого і високо оригінального в художньому розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок… Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять у його віршах? Звідки прийшла до нього, нарешті, дивовижна, незрівняна музика, якою все перейняте в його поетичному світі, музика, що поступає не лише як провідний принцип віршованої форми, але й однією з основ образної системи і всього світовідчуття поетового? Марно шукати відповіді на подібні питання, тут – таємниця таланту”.

Письменник Василь Барка
“Тичина – кларнетист, можливо, був найвизначніший лірик світу у свої “класичні роки (1914–1924)”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...