“Ведмежий суд” Гребінка аналіз

“Ведмежий суд” мораль:

Судити можуть всі усіх, але чи правельно вони це роблють, чи ні, потрібно розібратись! Не тільки круті та сильні масю право на все, якщо у людини є своя голова і щось у тій голові, вона обов*язково цим скористується.

“Ведмежий суд” Гребінка аналіз байки

У байці “Ведмежий суд” Гребінка Змальовує пан­ський суд у царській Росії, його сваволю і знущання з простих людей, показує безправність простої люди­ни перед цим судом.

Образною, невимушеною розповіддю письменник створює типову яскраву картину царського суду. Ді­ставши від Лисиці безглузду “бумагу” судді розпочали ще безглуздіший судовий процес:

Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цілі сутки

На суді “Ведмідь сердито став ревіть”, “Вовки за­вили”, Волові не дали й слова сказати на своє виправ­дання. Щоб картина тогочасного суду була повнішою і конкретнішою, автор використовує мову тодішніх су­дових документів:

І так опреділили
І приказали записать:

“Понеже Віл признався попеластий.
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи – його четвертувать…”

Образи байки дуже прозорі і зрозумілі: Ведмідь і Вовки-хижаки уособлюють всесильних судових чинов­ників, які використовують суд для особистої наживи; Лисиця – дрібний прислужник царського суду, ябеда і крутій, що живиться крихтами з панського стола; по­пеластий Віл – це образ трудящої, сумлінної, покірли­вої людини, несправедливо засудженої тільки тому, що на ній можна було поживитися хижакам.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...