Відомі українські казкарі

Видатні казкарі України зробили великий внесок не тільки в українській, а й у світовій фольклористиці, у вітчизняну науку й культуру. Сьогодні визначимо відомих українських казкарів.

ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ КАЗКАРІ

1. Сергій Даушков (1905-1991) – український поет, прозаїк-казкар.
Народився в багатодітній родині сільського мельника. Маючи лише початкову освіту, завдяки природному обдаруванню та наполегливій праці здобув визнання як прозаїк. Написав більше десяти романів і повістей, понад 250 “Казок старого млина”. На жаль, переважна більшість творчого доробку письменника у рукописах. Сергій Даушков – автор популярної історичної повісті про княжі часи “Було колись”, виданої у Кременці 1936 року, кількох збірок оповідань, понад 50-и публікацій малої прози у різних часописах.

2. Володимира Жуковецька (Вільшанецька; 1871-1940) – українська галицька коломийська дитяча письменниця.
Першою публікацією був вірш “Я тебе люблю” в журналі “Світ” за 1906 рік. Жуковецька пише також педагогічні статті “Будуча жіноча школа виділова” (1912), “Виховання і наука дитини” (1930). У Коломиї вона почала писати вірші, дитячі казки, твори з життя вчительства та інтелігенції, що друкувалися в дитячому журналі “Веселка”, “Дзвінок”, тижневику “Неділя”, “Літературно-науковому віснику”, що виходили у Львові.
Жуковецька – автор повістей “Іскаріот”, поезій у прозі “Імпресії”, дитячих п’єс “Мати” (1920) і “Циган” (1935). У 1932 році львівське видавництво “Світ дитини” випустило її збірку “Оповідання для найменших”.

3. Микола Антонович Зінчук (1925-2012 року) – видатний фольклорист, збирач українських народних казок, казкар; історик; педагог. Зібрав, упорядкував та літературно опрацював збірку “Українські народні казки” у 40 томах.
Зібрана, упорядкована та літературно опрацьована М. А. Зінчуком збірка “Українські народні казки” у 40 томах за своїм обсягом, культурною та науковою цінністю не має аналогів у світовій культурі. На думку завідувача відділом фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН М. К. Дмитренка збірка є “унікальним явищем не лише в українській, а й у світовій фольклористиці, визначним внеском у вітчизняну науку й культуру”.

4. Андрій Степанович Калин (1908-1979) – український народний казкар. Автор збірок: “Закарпатські казки” (1955), “Дідо-Всевідо” (1969).
У 8 років залишився сиротою, ріс у наймах. До 1945 був неписьменним. Сюжети його казок оригінальні. Позитивних героїв – трудівників, знедолених селян, сміливих опришків, борців за щастя народу – протиставлено ненажерам-багатіям, неробам, користолюбцям. Мова казок насичена приказками й при слів’ями, в ній є чимало діалектизмів. Від Калина записано понад 120 казок та ін. Видання: Дванадцять братів (1972).

5. Зірка Захаріївна Мензатюк (1954) – українська письменниця, казкарка, журналіст. Друкувалася в газетах: “Літературна Україна”, “Зірка”, “Культура і життя”, “Наша віра” та інших та ін. Відзнаки і нагороди:
Літературна премія імені Наталі Забіли (2005);
Книжка “Казочки-куцохвостики” здобула титул “Книжка року 2006” у номінації “Дитяче свято”;
Третя премія Міжнародної київської виставки-ярмарку “Книжковий світ” (2006) в номінації “Найкраща дитяча книга”.
Друге місце у номінації “Підліткова та юнацька література” в XVI Всеукраїнському рейтинзі “Книжка року 2014”.

6. Параска Плитка-Горицвіт (Горицвіт – мистецький псевдонім; 1927-1998,) – гуцульська письменниця, казкарка, фольклористка; “Гомер Гуцульщини”.
Письменницький доробок Параски Плитки-Горицвіт об’єднаний під заголовком “Подарунок рідному краєві” – 46 великих рукописних і друкованих на машинці книг по 500 сторінок кожна, а також десятки маленьких книжечок з її власними ілюстраціями та в саморобних палітурках.
Інший цикл творів – народний: “З народних повісток”, “Співанке Гуцулсков говірков”, книга-альбом “Доля гуцулки”.

7. Марія Антонівна Пономаренко (1955) – дитяча письменниця.
Свою першу казочку “Подарунок” написала у 28 років. Вірші поетеси у простій для дитячого сприймання формі навчають малят важливим речам: любити маму й тата, дбайливо ставитись до рідної природи, змалечку працювати. Її твори часто друкуються в державній та обласній пресі. Понад 200 казок прозвучало на українському радіо у “Вечірній колисанці”, її твори друкувались у журналах: “Малятко”, “Барвінок”, “Юний натураліст”, “Старшокласник”, згодом – “Дзвіночку”, “Пізнайко”.

8. Остап (Євстафій) Петрович Рудиковський (1784-1851) – український казкар, поет, військовий медик.
Велику літературну спадщину Рудиковського вивіз до Петербургу його син, де вона й загинула. Збереглася лише незначна частина (26 віршів), що була опублікована у журналі “Киевская Старина” (1882, ч. 5, 6, 7) і ще два вірші (надруковані там таки, ч. 7, 1894).
Рудиковський писав казки й байки на морально-побутові теми (“Климова капуста”, “Мужича казка”, “Вибір женихів” та ін.), вірші про козаччину (“Помин”, “Козаки в щасті” та ін.), пісні. На творчості Рудиковського позначилися впливи бурлескно-травестійного стилю І. Котляревського, але, з іншого боку, він уже тяжів до романтизму, і на його піснях і баладах виразно помітний вплив Т. Шевченка.

Окрім цих казкарів великий внесок в розвиток фольклористики зробили такі персони, як: Н. Симчич, І. П. Січовик, В. Д. Кулькуляк та ін.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...