Вірші для дітей дошкільного віку

Українські вірші для дітей дошкільного віку про родину, про весну, про космос, про літо, про осінь, про дружбу зібрані в цій статті.

Вірші для дітей дошкільного віку 2, 3, 4, 5, 6 років

Ми – України діти,
Ми сонечком зігріті.
Батьківщину любим дуже,
Між собою міцно дружим.
І николи, і іде
Друзів ми не підведем

Дощик плакав,
дощик плакав
Намочив кота й собаку,
Груші, яблука і сливи
Отакий він – дощ плаксивий.

Замела зима стежинки
І дерева, і будинки.
А ставки вдягла у кригу,
Бо не вистачало снігу.

Бабуся каже: – Глянь в гніздечко:
Курчатко клюнуло з яєчка.
Пита здивовано внуча:
– А влізло як туди курча?

Миєм очки, миєм щічки
Миєм носик невеличкий.
Чисті зубки, чистий ротик
Чисті вушка і… животик!

БІЛОЧКА

Хвiст трубою, спритнi нiжки –
Плиг iз гiлки на сучок! –
Носить бiлочка горiшки
В золотий свiй сундучок.
В неi й очi, мов горiшки,
Кожушинка хутряна,
Гострi вушка, наче рiжки, –
У дуплi живе вона.

Ранньою весною
В нашому садку
Я сама садила
Вишеньку струнку.
I шумить листвою –
Вже така, як я! –
Вiд усiх найкраща
Вишенька моя!

Дві долоньки зустрічались,
Із малятами навчались.
Скільки пальців маєшь? – П’ять!
Ми вчимося рахувать!
Перший – товстий та лінивий
Другий – вказівний красивий!
Третій файний парубок
А четвертий козачок!
Пятий малючок кирпатий
Отакі у нас хлоп’ята!

Малювала зранку мишка
Три цукерки, два горішка,
А в обід в куточку сіла
І смачний малюнок з’їла.

Заєць спати захотів,
Сам ліжечко постелив,
Сам зробив собі подушку,
Примостив її під вушко.
Тільки дуже довге вушко –
Все звисає із подушки.

Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистеньки й, –
Гарний Мурчик
мій маленький.

Кую, кую чобіток,
Подай, мамо, молоток!
Як не подаси молотка,
Не підкую чобітка.

КОЛИСКОВА ДЛЯ ЛИСИЧКИ
Спить у ліжечку лисичка,
Вмила на ніч гарне личко.
Бубликом скрутилас я,
Хвостиком укрилася.
Сняться їй руденькі сни.
Спи, лисичко, міцно спи.
Н. Замрія

ЦУЦИК
Цуцик, цуцик – куций хвіст,
Він цукерки гарно їсть.
Як на задні лапки стане –
Дуже високо дістане.
З’їм одну цукерку сам,
Другу цуцику віддам.
А. М’ястківський

ОЛІВЦІ
Під ялинкою у лісі
Гноми поселились,
А під сонячним промінням
Квіти розпустились.
Гноми пензлики взяли
І роботу почали:
Розфарбовують ялинку
І суничку, і малинку,
І ромашку, і дзвіночок,
І чорницю, і дубочок.
Розфарбують цілий ліс –
Перейдуть на сінокіс.
Подивіться, любі друзі,
Вже вони малюють в лузі.
Наче милі промінці,
Ці чудові олівці.
Н. Бугай

КОНИК – СТРИБУНЕЦЬ
Скаче коник-стрибунець
З кукурудзи на чебрець,
З конюшини на бузок,
Подає свій голосок.
Скаче коник вже півдня,
А уся його рідня,
Зелененька і прудка,
Цвіркотить біля ставка.
Н. Бугай

МАМА І МУРКО
Мама в’яже нам шкарпетки.
Впав клубок із табуретки,
А Мурко його догнав
І на себе намотав.
Ми спіймаємо Мурка
І змотаємо клубка,
Бо шкарпетки у негоду
Стануть нам завжди в нагоді.
Н. Бугай

ЦИБУЛИНИ
На городі цибулини
Відзначають іменини.
Повсідалися в рядочки,
Одягли нові сорочки,
Запросили Буряка,
Диню, Моркву, Огірка.
І танцюють, і співають,
Боки сонцю підставля ють.
На городі – веселини:
Всі святкують іменини.
Н. Бугай

Гей, грибочки, не дрімайте –
В кошик мій усі стрибайте!
Мухомору лиш скажу:
Я з такими не дружу.

З павутинки павучок
Сплів сріблясти й літачок –
В ньому завтра у блакить
З ластівкам и полетить.

Ось червоний впав листок,
А за ним каштанчик – скок.
Жовтий лист на землю ліг,
Слідом знов каштанчик – плиг.
День за днем таке підряд –
Падолист, каштанопа д.

Осінь ходить алеями міста,
Де калина росте невеличка.
Не шкодує калина намиста –
Роздає горобцям і синичкам.
Дарувати все радісне друзям –
Це хороша і правильна звичка.

Жив старенький удав.
Все він на світі знав,
Тільки забуде бува
Де хвіст його, де голова.

Новина у нас важлива:
Гава виграла намисто,
Розкричал ась на все місто,
Що тепер вона кр-расива.

Білий ведмедик
Не любить мед.
Білий ведмедик
його не бажає.
Білий ведмедик –
Не з приверед,
Просто на полюсі
Меду немає.

Лугом дощик пробігав,
Жабенятко налякав –
Скочило в ставок мерщій,
Щоб не змокнуть на дощі.

В саду зустрівши їжачка,
Злякалася Маруся.
“Не плач, – сказав їй їжачок, –
Я сам тебе боюся.”

Хом’як Панас
Зробив запас.
Не втишився, доки
Не запхав за щоки
Всього потроху:
Стручок гороху,
Зерня пшениці,
Скибку паляниці,
Шматочок сала
(Усе йому мало),
Дрібочку льону,
Рибку солону,
Чіпс картоплян ий,
Корінець духмяний,
Солодку родзинку –
Знадобить ся взимку.
Та й став зітхати:
“Не влажу до хати.”

Рожева свинка –
В щетині спинка –
Рохкає-гукає,
Поросяток скликає.
Поросятка хихочуть,
Спати йти не хочуть.

Маленьке мавпенятко
Сидить на спині в татка.
І хай би татко бігав,
Стрибав би казна-де,
Воно так учепилось –
Нізащо не впаде.

Миша в світі найстрашніша,
Бо слона лякає миша,
А як слон зачне тікати –
Всіх він здатний налякати.

ПРИГОДА
Гуляв котик по городу –
Він шукав собі пригоду.
Муха з поля прилетіла
І за ніс його вкусила.
Кіт не ходить на город,
Бо не хоче більш пригод.

Ой ті кури-чубатури
Полетіли через мури,
Полетіли через пліт
До лисички на обід.
А Наталка вийшла з хати,
Стала дуже їх прохати:
– Верніть, курочки, до мами,
Нагодую вас млинцями.
Кури зразу схаменулись
І додому повернулись.

Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: “Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці”.
(М. Тарасич)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...