Вірші Олени Пчілки для дітей

Вірші Олени Пчілки Для дітей про тварин, про овочі, про природу, про пори року зібрані в цій статті.

Олена Пчілка вірші для дітей

ІДИ ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив’янім горщику!

Іди, іди, дощику,-
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею!

КІТ – ВОРКІТ

Ой кіт-воркіт
На віконечко скік,
А з віконця в хижку,
Піймав котик мишку:

Мишка буде грати,
Котик воркотати,
А дитина буде спати.

СНІГОВА БАБА

– Ну-те, хто з вас там бистріший?
То ідіть в садок скоріше!
Купи снігу там лежать! –
Хлопці поклик підхопили,
Бабу з снігу враз зліпили,
Очі з вугілля всадили,
Рот із буряка зробили,
От так “баба”! Молодці!
Ну, дивуйтесь, горобці!

Метели

Діти бігають, стрибають,
Далі – весело гукають:
– Ах, метелик!.. подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!

Сонечко

Як стало сонечко світити,
Як огріва навколо все!
Дитя мале зриває квіти.
Бабуся зіллячко несе…

Іванко

Біля струмочку, біля калини,
Дудку Іванко зробив з вербини;
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку…

Мамо й доня

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся.
Дівчатко милує, –
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

КОТИК

А-а, котку,
Не лізь на колодку,
Бо заб’єш головку,
Та буде боліти,
Нічим завертіти –

Одна біла хустина,
Як та павутина,
Та й ту діти взяли,
На ляльки подрали,
Ляльок наробили,
Куток засадили.

Морквяний вовк

(Волинська пісенька)

Їхав вояк морквяний,
Коник буряковий,
Кожушина оріхова,
Жупан лопуховий;
Пістолети з качана,
Кулі з бараболі,
А шабелька з пастернаку,
А піхва з фасолі.
Їде, їде вояченько,
Під ним коник скаче.
Надибали його свині:
“Злізай-но, вояче!”
Він вихватив пістолета.
Став свиней стріляти, –
Свині кулі похватали,
Нічим воювати!
Він вихватив шабельку,
Став свиней рубати,
Свині шаблю погризли,
Нічим воювати!

Тямущий котик

Ну, й розумний же наш котик!
Де такий і взявся?!
Чи у школі де навчався?
Чи такий вже вдався?
Казку хоч яку вам скаже,
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам –
Чиста чудасія!
Звідки ж котик тає знає?
Він книжки читає;
І читає, й розбирає,
Та на ус мотає.

МУДРА КИЦЬКА

У збаночку молоко,-
Ох, то штука ловка!
Та як його скуштувать?
Не влізе головка!…

Наша киця дуже мудра –
Способу добрала:
У той кухличок вузенький
Хвостика вмочала.

Отже кухлик не звалила,
Зробила обачно,
Тепер хвостик витягає,
Облизує смачно!

КОТИК – МУРЧИК

Котик-мурчик
Мій голубчик!
Він удвох зі мною,
Як риба з водою!

Кашку смачненьку
В мисочку новеньку
Матуся поклали,
На сніданок дали.

Я ту кашку виїдав,
Котик – мисочку лизав.
Коли б мама теє знали,
Були б котика нагнали!

А тим часом він наївся,
Коло мене умостився,
Стиха казочку муркоче,
А я слухаю охоче!

КОТОЧОК

А-а, коточок,
Не йди рано в садочок,
Не полохай діточок
Та нарви їм квіточок.

А ти, коте сірий,
Ти вимети сіни!
– Хоч вимету, та не я,
Єсть у мене котеня.-

Котеня не хоче,
Ніжками дрібоче,
Та по хаті скаче,
Віника й не баче!

– Хай замете бабуся,
Бо я пилу боюся:
В мене шкурка біленька,
Вилизана, чистенька;

Краще з дітьми пограюсь
Та й в куточок сховаюсь.
А ввечері прийду спати,
Дитиночку колихати!

ДРІБНЕНЬКІ ГРУШКИ

Галя з мамою в садочку
Груші в кошичок збирає;
Себто – мама більш пильнує,
Доня ж – тільки помагає.

– Що ж ти, Галочко, минаєш?
Он же, бачиш, у травиці
Ще грушок зосталось зо три.
– То, матусенько, гнилиці!

– А оці дві онде, бачиш?
– То, мамусю, дуже дрібні!
Нащо нам грушки такії?
Та хіба ж такі ми бідні? –

Мама вмовкла та в травицю
Все пильненько поглядає,
Нахиляється й помалу
Груші в кошичок складає.

Літо любеє минуло!
Ох, недовго пробуває!
Десь лиха зима взялася,
Снігом землю укриває!..

Вже й Різдво якось надбігло,
Ось і Свят-вечір у хаті,
Всі клопочуться, радіють
І убогі, і багаті.

На столі і пиріжечки,
І кутя, й узвар укупці –
Все завдяки чи бабусі,
Чи матусеньці голубці!

Тож і Галя коло мами
Їсть узварець, поживає;
З ‘їла зо дві, зо три грушки
Та уголос і питає:

– Де таких, матусю, добрих
Грушечок оце достала?
– А се тії,- каже мама,-
Що в садочку ти минала!..

СЕСТРИЧКА Й БРАТИК

Єсть у мене люба лялька,
Хорошая дуже!
Може, в кого є ще краща,
Та мені байдуже!

Граюсь лялькою гарненько,
Гарно убираю;
Пограюся та і знову
Її заховаю.

А як дуже забажає
Братичок маленький,
Даю йому погратися –
Стане веселенький!

Таке втішне! Ось на ніжку
Мені примостило;
І всі троє ми радієм, –
Всім так любо-мило!

Прийдуть, мама, попитають:
“Добре доглядала?”
Скажу: “Як же ж, навіть ляльку
Гратися давала!”

КОТИК ТА КУХАР

Якось-то кухар знакомитий,
Обід зваривши смаковитий,
Побіг близенько у крамничку,
Либонь, купить якусь дрібничку.

А може, й чарочку смикнуть
(Любив часами він черкнуть!).
А при своїй всілякій справі
Покинув котика на лаві,-

Либонь на теє, щоб стеріг.
А котик зараз і побіг
Та плиг на діл,
Після на стільчик та на стіл;

Сюди-туди він там метнувсь,
Аж поки м’ясива дочувсь…
Вернувся кухар за хвилину –
І бачить він таку картину:

Котусь коханий примостивсь,
Голівкою на бік схиливсь
І гарненько курча вминає
(Крильця одного вже немає!)…

Тут кухар наш почав гукать,
Котові дорікать:
– А, харцизяко ти, злодюго!
Ах, капосний же ти котюго!

Ну як же можна так робить,
Так по-злодійському чинить?
Та я ж на тебе так звірявсь,-
А ти мерщій на стіл забравсь,

Потяг курчатко щонайкраще!
Ах, безсоромцю, ах, ледащо! –
Тож кухар наш так дорікає,
А котик слуха та вминає…

Поки ж то кухар все довів,
То котик геть курчатко з’їв!..
Гай-гай! Було ж не тратить слова,-
Потрібна тут була не мова!
Узяв би котика за хвіст
Та й скинув швидше на поміст!

ГАРБУЗОВА РОДИНА

Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:
– Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались огірочки,
Гарбузові сини й дочки:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвалася квасоля,
А за нею й бараболя:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвався старий біб:
– Я іздержав увесь рід!
Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Ой ти, гарбуз, ти перістий,
Із чим тебе будем їсти?
– Миску пшона, трошки сала,
От до мене вся приправа!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Вірші Олени Пчілки для дітей