Вірші про цифри

Вірші про цифри від 1 до 10 для дітей, дошкільнят на українській мові зібрані в цій статті.

Вірші про цифри для дітей

Вірші про цифру 1

Одиничка – цифра рівна
І до стовпчика подібна.
Всі рахунки, всі таблички
Починають з одинички.

Одиниця наче спиця,
їй не всидіти на місці.
Мріє цифра стати птахом
і полинути над дахом.

Подивіться – ось вона
Одиничка чарівна.
Хоч і ніжку одну має,
Вправно ряд розпочинає.

* * *
Тонка, пряма і схожа на стеблинку,
Залізла одиниця у клітинку.
Така поважна і така примхлива,
Говорить, що відважна та смілива.

Цифра один, одиниця,
Пряма і тоненька,
Мов спиця,
Її починаю писати,
А паличка – тихо благати: –
Пристав, не забудь, –
Вона просить, –
Маленький до палички носик!

Вірші про цифру 2

Двійка хвостик піднімає,
Шию гнучкою тримає.
І так гарно випливає,
Наче лебідь з дивокраю.

* * *
Подивіться – ось і два,
Цифра дуже чепурна.
Шийку “гусачком” згинає,
Хвостик хвилькою здіймає.

* * *
Поглянь: і каченя, і двійка
Так спритно вигинають шийки.
Спішать купатися до річки,
Напитись чистої водички.

Плава лебідь по воді,
Вигинає шийку
Й так нагадує тоді
Цифру два чи двійку!

Вірші про цифру 3

Цифра три –
Два півкільця,
Скріплені, здається.
Подивися, цифра ця,
Наче змійка в’ється.

Три – щаслива цифра дуже.
Але трохи вона тужить:
– Буква “Зе” на мене схожа –
Переплутати нас можуть!

* * *
Цифра три – то чарівниця,
Невеличка й круглолиця.
Яку казку не візьмеш,
Цифру три завжди знайдеш.

* * *
Раз гачок і два гачок,
А між ними – язичок.
Цифра нас зачарувала.
Трійка, ми тебе впізнали.

Вірші про цифру 4

А чотири, а чотири…
Дуже схожа на вітрило.
Навіть вітер про це знає
І вітрило підіймає

* * *
Познайомтесь – це чотири,
З нею в дружбі усі звірі,
Бо чотири лапки мають,
Вправно ними чеберяють.

Вірші про цифру 5

П’ять подібна до серпа,
Що уміє жати.
Лиш до ручки треба нам
Рисочку додати.

П’ять – мов гак
На автокрані,
Що вантаж
Підносить плавно.

* * *
Ось п’ятірка жартівлива,
Діток всіх розвеселила.
Як на хвостик повернеться,
В цифру два враз обернеться.

Вірші про цифру 6

Шість подібна до замка –
Хто його не знає!
Відмика його рука
Та, що ключик має.

Шість уважненько пишіть.
М’яким знаком не назвіть.
Бо образиться іще
І до літер утече.

* * *
Цифра шість, як бегемотик,
Має кругленький животик.
Ну, а шийка, як дуга,
Вліво зігнута вона.

Вірші про цифру 7

Ну, а інша цифра – сім –
Так подібна до...

коси.
Як була рясна роса,
Натомилася коса.
А щоб знов косити,
Стала відпочити.

Сім – на косу дуже схожа.
Та косить вона не може.
Хто її не хоче вчити,
Хай іде траву косити.

* * *
Цифра сім – потішна дуже,
Ти помітив її, друже?
Вправно ніжку виставляє,
У таночок поспішає.

* * *
На кого схожа цифра сім?
– На чаплю, – скажуть вам усі.
Комахи й жаби б’ють тревогу,
Як сімку бачать довгоногу.

Вірші про цифру 8

Два кільця без кінця,
У середині – без цвяха.
Якщо я перегорнусь,
То ніяк я не змінюсь.

Вісім – цифра як жива,
Наче баба снігова:
Унизу великий тулуб,
Зверху сніжна голова.

Два кружечки поряд стали.
– Що за дивні окуляри? –
У маляток запитали.
– Це ми вісім написали!

* * *
Звірі тісто замісили,
Бубликів спекти хотіли.
Бублики по два зліпились,
Вісімки з них утворились.

Вірші про цифру 9

Шість і дев’ять – близнюки.
Дев’ять – шістка навпаки.
Їх впізнати дуже просто:
В цифри шість доверху хвостик.
Ну а дев’ять, уявіть,
На тім хвостику стоїть!

Серед інших цифр одна
Можу всіх заплутать я.
Бо якщо перегорнуть,
То на “6” перетворюсь.

* * *
Цифра дев’ять, як годиться,
Має кругленьке обличчя,
Заокруглений бочок
Та ще й хвостик, як гачок.

* * *
Цифру пишуть ось таку:
Коло, потім ніжку вниз.
Що за цифра? Подивись!
Зайченя відповідає:
“Я дев’ятку добре знаю!”

Вірші про цифру 10

Ну а десять, ну а десять
Так писати доведеться:
Стовпчик, нулик доєднати –
Ось і все, що треба знати!

* * *
А маленька одиничка
Цифра зовсім
Невеличка.
Та лиш нулик
Підставляєш,
Число десять
Зразу маєш.

Вірші про цифру 0

Нуль без інших цифр – нічого,
Дірка з бублика смачного.
Пам’ятать потрібно:
Він на “О” подібний.

* * *
В дитсадку спитали діти:
“Нуль – це як? Навіщо він?”
Аби цифру зрозуміти,
Я вам дещо розповім:
“Нуль – коли цукерки зїли,
Птаство в вирій відлетіло.
В зоопарку нуль ведмедів?
Сторож клітки не догледів”.

Він, як бублик, як калачик,
Як обручик чи як м’ячик,
Круглий сам. Ще в давнину
Цифру цю назвали нуль.

Нулик – це число найменше,
Деколи й саме живе.
Як пристане до сусіда –
Має значення нове.
От стояла одиниця,
Біля неї нулик став,
І вже може він гордиться,
Буть найменшим перестав.
Так “один” з “нулем”-сусідом
Число “десять” разом склав.

Давай назви його м ячем!
А хочеш бублиом назвем.
То як його не називай –
Це цифра нуль – ти так і знай.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...