Вірші про зозулю

Вірші про зозулю для дітей та дорослих українською мовою зібрані в цій статті.

Вірші про зозулю для дітей

А я у гай ходила

А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева – люлі.
І все отак зозулі:
Ку-Ку!
Я зайчика зустріла
Дрімав він на горбку.
Була б його спіймала
Зозуля ізлякала:
Ку-Ку!
Володимир Підпалий

Зозуля

У зеленому гайку
роздає вона “ку-ку”:
дошкільнятам, школярам,
мамам, татам, вам і нам,
щоб на довгому віку
мали всі своє “ку-ку”.
Петро Ребро

Юля і зозуля

– Ку-ку! – долинуло згори –
Кує в гаю зозуля. –
1 раз, і два, і три –
Тихенько лічить Юля.
А потім просить: – Ох!
Не треба більш кувати,
Бо я лише до трьох
Умію рахувати.

ЗОЗУЛИНІ ЧЕРЕВИЧКИ

Як ЗОЗУЛЕНЬКА кувала,
Щось у землю висівала.
В лісі, в полі, коло річки –
Скрізь розквітли… черевички
До зими, якщо поспіє,
Може й валянки посіє.

Ще посадить теплу шубу,
Рукавиці, шапку грубу!
І коли те все надіти,
В вирій можна й не летіти.

От зрадіють взимку люди,
Як вона кувати буде!

Вірші про зозулю для дорослих

Сьогодні я зозулю в парку чула,
Над річкою кувала вдалині.
Вже й літо скоро, якось враз збагнула:
– А скільки літ ти накуєш мені?
Лічити літ зозуля не схотіла,
Не мала часу на такі діла.
В пташиних справах вдалеч поспішила,
Бо дуже заклопотана була.
Пора гаряча, треба все зробити,
А роки люди лічать хай самі.
З добром у серці треба в світі жити,
У правді й честі, в світлі – не в пітьмі.
Отак подумалось, чи від зозулі, може,
На рівні телепатії прийшло.
А й справді, треба в світі жити гоже.
І якби легко-важко не було,
А ти живеш і в світі ти – людина,
Ти бачиш, відчуваєш, чуєш все.
І жити праведно завжди повинна,
А час нестримно хай у даль несе.
І скільки літ написано прожити,
Всі проживеш, не дінешся ніде.
Лише б завжди сміятися, любити…
Хай доброта нас по життю веде.
Надія Красоткіна

ЗОЗУЛЯ
Ранесенько-рано, в весняну годину, –
Вбирала зозуля піснями долину.
Там сонце стрічала закохана пара, –
Поміж поцілунків, зозулю питала:
Признайся зозуле, відкрийся сивенька,
Про що ти так рано співаєш одненька, –
У пісню ховаєш ти радість чи тугу,
Літаючи завше, від лугу до лугу!
Про тебе у світі ідуть суперечки:
Не знаєш сім”ї ти, не маєш гніздечка…
Зозуля зітхнула, – крильми стрепенувши,
Свій спів розілляла, долину всміхнувши.
Світ досі мудрує, думки розгортає, –
Про що ж тая пісня?.. Можливо віщає,
Що світлом та тінню життя всіх лоскоче, –
Можливо, що Світ долю кращую хоче!..
Ніхто не дізнає, ніхто не змудрує
Про що ж то зозуля щовесноньки кує…

Зозуля

Темна ніч розтає,
Ясне сонце встає,
А з гайочку мене наче кличуть –
Там зозуля кує,
Мабуть щастя своє,
А, можливо, літа мої лічить.

Та не тії літа,
Що залишились там,
Куди вже аніяк не повернеш.
А незнані відтак,
Котрих буду вітать,
Як вони прилетять до мене.

Ой ви, вІтри-вітрИ,
Перестаньте дуріть –
Не злякайте зозуленьку, лишень.
Нехай вона все кує
Маленьке щастя своє
Та подовше літа мені лічить.
Володимир Кириченко

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Вірші про зозулю