“Вогні” Чехов скорочено

“Вогні” – повість Антона Чехова вперше опублікована в 1888 році. “Вогні” Чехов скорочено ви можете читати за 5 хвилин.

“Вогні” головні герої

    Микола Ананьїв – інженер, здоровий чоловік “в самому соку”, лютий критик цинічного песимізму. Студент Штенберг Кисонька

“Вогні” короткий зміст

Якийсь лікар (від імені якого й ведеться розповідь) знайомиться з інженером Ананьєвим і студентом фон Штенбергом, і стає свідком їх спору. Предмет дискусії – песимізм, якому серед багатьох молодих людей схильний Штенберг. Мовляв, якщо всі до єдиного результати людської діяльності рано чи пізно, але неминуче будуть з часом стерті з лиця землі, то навіщо взагалі докладати які б то не було зусилля? Навіщо до чого-небудь прагнути, навіщо чогось досягати, якщо так чи інакше, а все одно все піде прахом? Інженер Ананьїв – життєрадісний чоловік – з запалом викриває подібний лад думок.

Інженер знає, про що говорить. Він сам в молодості протягом декількох років перебував у полоні цього гнітючого світогляду, і за ці роки не став, за його власним визнанням, ні на йоту розумніше, благородніше або чистіше. Все в його житті перемінив, здавалося б, незначний випадок, про який Ананьєв докладно розповідає (а швидше за все бреше від початку до фінішу, як сивий мерин) лікарю і студенту.

“Одного разу, коли йшов сильний дощ, незабаром після закінчення університетського курсу в столиці молодий Микола Ананьїв відправився відпочивати на Кавказ. По дорозі він зупинився ненадовго в приморському місті, в якому колись народився і виріс. Прогулюючись по набережній, він випадково зустрів жінку, яка здалася йому знайомою. Не без зусиль Микола упізнав в ній колишню юну гімназистку, в яку був свого часу закоханий. Він відразу згадав не лише її ім’я, але і прізвисько – Кисонька, яке дали їй за незвичайну подібність з котеням”.

Кисонька також упізнала свого колишнього шанувальника, і з великою участю стала розпитувати про його життя і навчання в столиці, раділа за нього і його товаришів по гімназії. Уся вона світилася доброзичливістю і радістю за старого знайомого. А молодий прибічник песимістичного аморалізму думав: “Добре б сьогодні зійтися з нею”, і те, що вона була у шлюбі, абсолютно його не хвилювало.

Кисонька запросила його до себе додому, почастувала чаєм і вином. Бесіда їх все тривала, і Микола став розуміти, що його амурним планам збутися не призначено. Занадто доброзичливою і щирою була співрозмовниця, занадто поважала його. Далі явився додому Кисонькин чоловік разом з якимсь офіцером, обоє веселі. І обоє не звернули ніякої уваги ні на Кисоньку, ні на її гостя. Незабаром Ананьїв розпрощався і відправився геть.

Але пішов недалеко, так як стояла вже глибока ніч, розібрати дорогу в непроглядній пітьмі було неможливо, тому він всівся в якійсь альтанці в очікуванні світанку. Однак незабаром почув, як по алеї, схлипуючи і голосячи, квапливо йде Кисонька. Вона посварилася з чоловіком, вирішила піти до матері, і попросила Ананьєва провести її. По дорозі в місто вона скаржилася, як безпросвітне і безрадісне її життя, а в мозку молодого інженера знову крутилася та ж думка: “Добре б зійтися з нею”. І він все-таки потягнув її до себе в готель, домігся свого, а на наступний день просто втік.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Вогні” Чехов скорочено