Хемінгуей хронологічна таблиця

Ернест Хемінгуей хронологічна таблиця

Ернест Міллер Хемінгуей – американський письменник, журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року.

21 липня 1899 – народився у передмісті Чикаго в сім’ї лікаря. У шкільні роки захоплювався спортом і літературною творчістю.

1917 – після закінчення навчання виїхав до Канзас-Сіті, де влаштувався репортером в газеті “Стар”, яка стала його першою журналістською школою.

1918 – записавшись шофером американського загону Червоного Хреста, відправився на італо-австрійський фронт Першої світової війни.

8 липня 1918 – був важко поранений в ноги. Після тривалого лікування, яке вимагало серії операцій, демобілізувався і повернувся в США, де влаштувався працювати в канадську газету “Торонто дейлі стар”. Вільний від репортерської діяльності час Хемінгуей віддавав літературній творчості. У цей період він зблизився з літераторами, які об’єдналися навколо відомого американського письменника Ш. Андерсона.

1922 – в якості кореспондента канадської газети приїхав до Парижа, звідки надсилав європейські кореспонденції і де він поступово увійшов у групу провідних письменників.

1923 – опублікував першу книгу “Три оповідання і десять віршів”, після чого відмовився від журналістської роботи заради того, щоб повністю зосередитися на художній творчості.

1924 – була видана книга “У наш час”, яка принесла популярність письменникові

1925 – 1935 рр. – Період розквіту таланту і слави. Протягом цього десятиліття з’явилися і набули широкої популярності його романи “Фієста” (“І сходить сонце”, 1926), “Прощавай, зброє!” (1929), збірки оповідань “Чоловіки без жінок” (1927), “Переможець не отримує нічого “(1933), а також нарисово-публіцистичні та автобіографічні книги” Смерть пополудні “(1932),” Зелені пагорби Африки “(1935).

1931 – вийшов на екрани знятий за однойменним романом кінофільм “Прощавай, зброє!”, Із захопленням зустрінутий публікою.

1937 – в якості представника американського телеграфного агентства письменник відправився в охоплену громадянською війною Іспанію. Під вогнем на передовій він зняв хроніку “Іспанська земля”, що отримала широкий резонанс в США. Враження від побаченого в Іспанії Хемінгуей поклав в основу свого роману “По кому дзвонить дзвін” (1940), який розійшовся мільйонним тиражем.

1939 – придбав на Кубі віллу Фінка Віхія, яка на багато років стала його рідною домівкою, гостинно розкритим для численних друзів і знайомих.

1942 – 1943 рр. – Здійснював рейси на власному катері “Пілар”, збираючи секретну інформацію про німецьких підводних човнах.

1944 – у статусі військового кореспондента приїхав до Європи, де брав участь у бомбардуваннях Німеччини та окупованої Франції, а потім воював у складі французьких партизанських загонів.

1950 – роман “За рікою в затінку дерев”.

1952 – повість-притча ” Старий і море “, відзначена національною премією Пулітцера.

1954 – Хемінгуей був нагороджений Нобелівською премією.

1960 – написав книгу спогадів про свої молоді роки в Парижі “Свято, яке завжди з тобою”. В останній період життя працював над романом “Острова в океані”, який залишився незавершеним.

З 1960 р – Хемінгуей переживав важку депресію, яку він безуспішно намагався лікувати в спеціалізованих клініках.

2 липня 1961 – покінчив життя самогубством.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...