“Захар Беркут” характеристика Максима

“Захар Беркут” характеристика Максима

Характеристика Максима з повісті “Захар Беркут” Івана Франка з цитатами наведена в цій статті.

Іван Франко “Захар Беркут” образ Максима

Максим – наймолодший син Захара Беркута, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку – Мирославу.

Максим Беркут зовнішність: “…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице”

“мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом”

“…Молодий гірняк”; “…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара”;

Риси характеру Максима Беркута

Вольові якості:

    наполегливість; цілеспрямованість; мужність; велика сила волі; незламність, твердість; готовність до самопожертви; свідомість обов’язку.

“Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..”

“В його серці, смілім і чистім, як щире золото…”

Розум та кмітливість:

    володіння зброєю; військове вміння; риси начальника.

“…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість”

Почуттєві риси:

    справедливість; любов до вітчизни, коханої; гордість; волелюбність; вірність; розсудливість; витривалість; самовладання.

“Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!”

Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. “Життя в неволі нічого не варте”,- каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які “тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки”, “висасують” усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль, спостерігаючи, як горить його рідна Тухля. “Він рад би був разом згинути, полетіти в повітрі золотою іскрою”, а коли й покрівля рідної хати повалилася, Максим “безсильний, мов підкошений, упав на землю й зомлів”. Так відчувати може лише людина, яка палко любить рідну землю і життя.

Максим з радістю сприймає повідомлення Тугара Вовка про те, що тухольці оточили монголів, і з гідністю патріота відповідає зрадникові, що “тухольці будуть битися до останнього”, але не пустять ворога в гори.

“Захар Беркут” характеристика Максима

Максим – простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. Здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. Він безстрашний і сміливий. Його природний розум, кмітливість. “Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок”, – пише Іван Франко.

Навіть бояри поступово починають поважати Максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. Це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом.

Максимові властиве почуття власної гідності. Щиро покохавши Мирославу, він просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, “випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: “Нічого злого я не сказав тобі… Невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити?..” Вирісши в громаді, де всі були рівноправними, Максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина.

Максим Беркут має безмежну любов до свого народу, до рідної землі, патріотизм: “Се наша Тухольщина, наш рай! – сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!” Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: “їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!”.

Максим Беркут, як і батько, громадські інтереси ставить вище особистих. Він розуміє, що його життя небагато варте, порівняно з долею верховинців, запрян, яких знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на рештки монгольського війська, що зайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, який нещодавно бився з ворогом, і був певний у його перемозі. Він знав, що тухольці будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. Скільки потрібно мужності та відваги, щоб не припиняти боротьбу і в полоні! Через Мирославу Максим переказує тухольцям свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього ватажка Бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольської долини.

Максим не загинув. У двобої з Бурундою він переміг. Його рятунок викликав радість в усіх тухольців. “Навіть ті, що втратили своїх синів, братів та мужів, і ті радувалися Максиму, немов з його поворотом повертали всі дорогі серцю, страчені в бою”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 1,00 out of 5)
Loading...
“Захар Беркут” характеристика Максима