Зелені колодязі пустелі

Серед просторів нашої планети, зайнятих пустелями, подекуди, як острови в океані, розкидані плямочки оазисів. Виникли вони в місцях виходу на поверхню підземних джерел. У оазисах мандрівники відпочивають, угамовують спрагу і поповнюють запаси води.

Тут, в тіні пальм, живе місцеве населення. Воду воно добуває не лише в джерелах, але і з деяких рослин. Так, наприклад, жителі посушливих районів Мадагаскару відвіку використовують для цього РАВЕНАЛУ МАДАГАСКАРСЬКУ, або дерево мандрівників. На нім немає віток, а прямо на стволі зростає від 20 до 30 згорнутих в трубки веероподобних листя завдовжки 6-7 м. Равеналу зростає до 4 м при товщині ствола 1,5-2 м. У кожному дереві накопичується до 24 л води.

Подібне дерево зростає і в посушливих районах Центральної Африки. Це МУСАНГА. Аби добути з нього воду, на стволі роблять неглибокий розріз.

Справжніми "зеленими джерелами" є КАКТУСИ Мексиканського нагір’я (їх понад 500 видів). Ті, які відомі у нас як кімнатні рослини, досягають тут незвичайних розмірів і приголомшують мандрівників різноманітністю форм – від багатометрових колон до кулястих. Їжакові кактуси, наприклад, нагадують величезні кулі заввишки понад 1,5 м і до 2-2,5 м в обхваті, вагою до тонни.

Ще здалека видніються столбоподобние кактуси цереуси. Їх середня висота досягає 20 м, а товщина 1,5 м. "Цереус" означає "свічка", а названий кактус так тому, що в сухому стані прекрасно горить яскравим світлом, і мандрівники відвіку використовують його ніччю як своєрідний факел.

Кактуси – скарб на випаленому сонцем Мексиканському нагір’ї. Деякі з них містять до 2 т води. В той же час, багато видів кактусів є традиційними продуктами харчування місцевого населення. Плоди цереусов за своїм смаком нагадують полуницю, агрус або апельсин. Стволи їх використовують як садову огорожу і насадження для розмежування земельних ділянок, а також як будівельний матеріал для спорудження будинків і мостів. З кисло-солодкого м’якиша їжакових кактусів роблять компоти. Але особливо цінується тут кактус нопал, який в Європі використовується як декоративна рослина. Мексиканці смажать його м’ясисті голівки, варять з часником і маринують. Використовується він і як начинка для кукурудзяних коржиків "тортилий" і салату. З нього готують варення, мармелад, цукати, патоку. Висушене насіння йде на виробництво муки. Всього ж з цього вигляду кактусів виготовляють до 40 блюд.

А індійці пустелі Пуебло – апачи і навахо – при церемонії присвячення підлітка в чоловіка щедро обсипають його пилком кольорів кактуса. Нею також підгодовують малят, а на весіллі обсипають наречені. Медики пилком кактусів цереусов лікують алергію. Деякі види кактусів місцеві жителі використовують як ліки, а також як корм для худоби. Правда, при цьому доводиться стебла рослин обробляти паяльною лампою, оскільки жоден ніж не справляється з колючками.

Хоча і сьогодні життя мексиканців немислиме без "зеленого друга" кактуса, все ж не меншим коханням тут користуються АГАВИ. Про це переконливо свідчить і само назва країни: на мові древніх ацтеків "Мексика" означає "місце агави".

"У цій країні є рослина – одночасне дерево і кактус, з якого отримують дивний сік. Скільки його не пити – все мало" – писав понад 460 років тому один історик, учасник очолюваного конкістадором Кортесом завойовного походу в 1519-1521 рр. А відомий географ і мандрівник Олександр Гумбольдт, що побував в цих місцях в 1799-1804 рр., називав агаву "справжнім деревом життя". І справді, як запевняють учені, агави, яких налічується в Мексиці понад 270 видів, володіють більш ніж 80 корисними властивостями. У себе на батьківщині агава використовується нарівні з кукурудзою. 7-10 років необхідно рослині, аби створити розетку великого м’ясистого колючого листя, що досягає зростання людини.

Квітне агава лише один раз за своє життя, створюючи довгий квітконіс заввишки до 12 м, після чого рослина гине. Перед цвітінням у неї вирізують один бутон, аби створити поглиблення. У нім збирається так звана "медова вода", яку вже через 2-3 години п’ють як освіжаючий напій, що добре вгамовує жадаю. Щоденна продукція агави – 2-3 л "медової води" впродовж декількох місяців. З цієї рідини мексиканці виготовляють цукор і відомий національний напій кульці.

Смачними є запечені квіткові стебла рослини, а також соковита кислувата м’якоть листя і її серцевина. Коріння використовується в медицині. Свіже листя агави є дивним кормом для худоби, а висушеними покривають селянські будинки. Колючки використовуються як цвяхи. До того ж, з багатьох видів агав виготовляють грубі тканини і канати.

Особливо цінується АГАВА-СІЗАЛЬ, з якої виробляють високоякісну пакувальну тканину і міцні довговічні канати. Завезена до Африки в 1892 р. ця агава знайшла тут свою другу батьківщину. Нині східно-африканська країна Танзанія по виробництву сізаля займає перше місце в світі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...