“Жовтіє світло з темноти” Ахматова аналіз

“Жовтіє світло з темноти” Ахматова

Жовтіє світло з темноти,
Нас квітень ласкою проймає.
На півжиття спізнився ти,
Але й таким тебе приймаю.

Сідай ось поруч і зумій
Повеселіти над роками:
Поглянь на синій зошит мій
Із молоденькими рядками.

Прости журбу мою за двох,
Раділа сонцю я замало.
Прости, прости, що в багатьох
Тебе я часто впізнавала.
переклад П. Перебийноса

“Жовтіє світло з темноти” Ахматова аналіз

Тема вірша – любов пішла або йде, любов розбита і розбиває все навколо.

Головна героїня – жінка, яка згодна з тим, що любов пішла. Нехай так, адже немає іншої долі. Головне, що я можу любити. Нехай це болісно, нехай це страшно і болісно, але це так. Інша лінія – жінка, яка в очікуванні кохання. Але очікування це не радісне і світле. Це скоріше болісне самотність. Це прагнення, заглядаючи в очі кожному зустрічному, побачити свою долю, свою рідну людину. І кожен раз розуміти, що все не те, не так.

“Широкий і желт вечірнє світло…” – можна читати як вірш-радість, вірш-свято (Ти прийшов, ти є і це – диво!).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Жовтіє світло з темноти” Ахматова аналіз