“Зимовий етюд” Володимир Підпалий

“Зимовий етюд” Володимир Підпалий написав 25 січня 1968 року.

“Зимовий етюд” Володимир Підпалий аналіз вірша

Тема – Зображення краси зими

Жанр – Етюд

Ідея – Возвеличення зими в Україні

Ліричний герой вірша “Зимовий етюд” настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло.

“Зимовий етюд” Підпалий

Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну –
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…

Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи –
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась –
і не спить…

На початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… Але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної України. Воно образно виражається у грі слів: “вечір, мов казка” і “казка, як вечір”.

Зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий – коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива.
Не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. Серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. Цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: “місто дихає у степи”, “все насторожене”, “Україна заслухалась і не спить”. Усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, складаючи разом привабливий одухотворений образ Батьківщини.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
“Зимовий етюд” Володимир Підпалий