Значення запровадження християнства на Русі

Значення впровадження християнства як державної релігії

У другій половині X ст. великий князь Володимир провів у Київській державі ряд реформ. Однією з найважливіших була Релігійна реформа. Сталася найбільша подія в історії держави – Русь прийняла християнство.

Але язичництво панувало серед більшості населення Київської держави.

Незважаючи на спільність релігійних уявлень всіх східних слов’ян у окремих племен були свої особливості. Об’єднання під владою Києва вимагало заміни різних племінних вірувань єдиною загальнодержавною вірою.

Прийшовши до влади, Володимир спробував зміцнити язичницьку віру. Було створено пантеон головних богів. У Києві були встановлені ідоли Перуна, Даждьбога, Стрнбога, Хорса, Мокоші.

Однак укріпити язичництво не вдалося через те, що слов’янські язичницькі уявлення не були схожі на грецькі. Верховний бог не сприймався як цар богів (як у греків – Зевс): дружинник шанував Перуна, коваль – Сварога, купець – Велеса та ін.

Примусити вірити по-новому в старих богів було важко, а в колишньому вигляді язичество не влаштовувало князівську владу, яка прагнула укріпити свій авторитет.

Язичество негативно впливало на розвиток суспільно-політичних відносин, гальмуючи культурний розвиток та не відповідаючи новому феодальному способу виробництва.

Цим і пояснюється відмова Володимира від язичества та звернення до принципово нової релігії – єдинобожжя. Київську Русь називали в Європі дрімучою, язичницькою. Отже, для підняття міжнародного авторитету Русі була потрібна нова релігія.

“Повість времінних літ” розказує, що у 986 р. у Києві з’явилися представники трьох релігій – ісламу, іудаїзму та християнства, пропонуючи Володимиру прийняти їхню віру. Володимир вибрав християнство.

Рішенням Володимира перейти у християнську віру літопис пов’язує з його одруженням з візантійською принцесою Ганною. У 988 р. Володимир осадив Корсунь (Херсонес) та зажадав від імператорів Василя та Костянтнна віддати йому в дружини їхню сестру Ганну. Становище для імператорів було безвихідним, і вони погодилися – за умови, що Володимир прийме християнство. Так Володимир був хрещений в Корсуні.

Повернувшись до Києва, Володимир наказав знищити язичницьких ідолів. Статую Перуна прив’язали до кінського хвоста, стягли з гори та кинули в ріку.

Потім Володимир розпочав обернення киян до християнства. Священники, які прийшли із Царграда та Корсуня, хрестили жителів Києва в притоці Дніпра – річці Почайні. Сама дата хрещення киян залишається суперечливою. Аяе традиційно прийняття християнства Руссю датується 988 р – роком хрещення самого Володимира.

Значення переходу до християнства було величезне, бо охопило усі сфери життя – від повсякденного харчового раціону та засобів землероб став до міжнародного становища країни.

Вимагаючи багатоденних постів, християнство примушувало їсти більше овочів і, таким чином, вдосконалювати городництво. Багато овочів стали відомі на Русі завдяки візантійцям, і не випадково кращими городниками були ченці.

Кам’яна архітектура, іконопис, фресковий живопис виникли на Русі завдяки християнству. Посередництво Візантії залучило Русь до традицій античного світу.

Православні місіонери, болгари за походженням Кирило та Мефодій створили слов’янську абетку кирилицю та переклали слов’янською мовою богослужбові книжки. Русь отримала слов’янську писемність, що сприяло поширенню освіти. У XII ст почали з’являтися перші рукописи книги, переважно церковного змісту. Книги створювалися та переписувалися в монастирях, які перетворилися на культурні та наукові центри.

Прийняття християнства зміцнило міжнародне становище Київської Русі. Учорашня “варварська” держава на рівних увійшла до сім’ї європейських християнських народів. Свідченням цього були численні династичні шлюби, укладені київськими князями в XI ст. з королівськими династіями Західної Європи.

Зміцнивши міжнародне становище держави, Володимир розпочав внутрішні реформи (перетворення).

1. Військова реформа : воїни за службу отримували у власність землю; племінну організацію війська було замінено на феодальну. Почалося будівництво фортець-укріплень біля Києва – “змієві вали”. По річках на півдні Русі зводилися міста, укріплення, що стали опорними пунктами у боротьбі з кочовиками.

2. Адміністративна реформа : були ліквідовані племінні князівства, держава розділена на 8 округів, що ділилися на волості, на чолі яких стояли довірені люди князя або його сини. Київський князь отримав титул “Єдинодержця” (або “Великого Київського князя”). Була створена централізована система управління державою, а Русь перетворилася на ранньофеодальну монархію. Для усунення конфліктів, зближення з представниками місцевої влади та боярами князь влаштовував у Києві “Володимирові бенкети”. На них обговорювалися важливі державні справи.

3. Судова реформа : спроба розділити єпископський та цивільний суди.

4. Містобудування : заснування нових міст: Васильків на Київщині, Володимир на Волині; у Києві був зведений Теремний двір, побудована Десятинна церква.

Висновок. Через нову християнську православну релігію Русь залучалася до досягнень європейських держав та обрала європейський шлях політичною розвитку. Реформи Володимира сприяли зміцненню Русі як держави Європи.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...