Захоплююча географія

Географічні відкриття

У історії географічних відкриттів було немало випадків, чи колись із-за недостатньої кваліфікації штурманів, чи то по яких-небудь іншим причинам, відкриті експедиціями нові землі потім довго не могли розшукати в океанських просторах. Проходілі роки, десятиліття, а інколи і століття і їх випадково "знаходили" інші мореплавці і наносили на карту, але вже під іншими іменами, і лише з часом з’ясовувалося, що вони відкрили те, що вже давно відкрито.

Думається, вам буде цікаве дізнатися про деяких таких випадках.

Перенесемося в далекий 1567 р., коли з перуанського порту Кальяо вийшли в тривале плавання дві каравели. Їх спорядив вице-король тодішньої іспанської колонії Перу для пошуків таємничого Південного материка. Вів кораблі капітан Альваро де Менданья.

Не лише вице-король, але і інші багаті іспанські гранди були дуже зацікавлені в успіху цієї експедиції. Кожен з них мав в Перу великі срібні копальні або плантації, на яких працювали місцеві індійці. Із-за важких умов праці вони хворіли і вмирали сотнями і тисячами. Колонізатори ризикували залишитися без робочих рук, а значить, без прибутків. Тому і мріяли вони про Південний материк, де, по їх розрахунках, повинні жити люди сильніші і загартованіші, чим місцеві індійці. Мріяли вони, звичайно, і про золото, яке знайдуть на завойованих землях.

Понад три місяці пливли каравели на захід. Нарешті попереду з’явилася якась земля. Перед мандрівниками виникли невисокі гори, покриті густими тропічними лісами. Виднілися і великі селища. Уражений живописним пейзажем, Менданья вирішив, що відкрив північні береги Південної Землі, де, як він передбачав, повинна знаходитися легендарна Країна Офір, звідки біблейський цар Соломон вивозив багато золота і коштовних каменів. Проте таємнича земля виявилася порівняно невеликим островом. Місцеве населення прийняло іноземців не дуже гостинно, і висадитися іспанцям не удалося. Поблизу вони побачили ще багато інших островів. Упевненість не покидала Менданью. Повернувшись до Перу, він безсоромно почав розповідати співвітчизникам про величезні скарби далеких островів, населених "дикунами". Але, вочевидь, добре знаючи характер цього своеобразного Мюнхаузена, йому не повірили.

Лише через 30 років вице-король Перу направив експедицію до відкритих Менданьей "золотим" островам Соломона. Цього разу вже посивілий мореплавець відправився в експедицію на чотирьох каравелах. Вони везли необхідний для "встановлення дружніх контактів" з населенням великий загін солдатів. Експедиція тримала курс на захід уздовж 10 гр. південної широти.

Незабаром були відкриті острови, які Менданья назвав Маркизськимі, — на честь іспанського вице-короля Перу. Інша група дрібних вулканічних островів була названа Санта-Крус, тобто "Святий Хрест". Проте островів Соломона ніде не було. Довго продовжувалися їх розшуки, але марно.

Засмучений капітан помер на островах Санта-Крус, так і не виявивши відкритого їм "зачарованого" архіпелагу.

З тер пір впродовж сотень років експедиції різних країн продовжували розшуки таємничого архіпелагу. Вони відкрили багато нових земель, але острови Соломона немов одягнули чарівну шапку-невидимку. Лише у 1768 р. кораблі французької експедиції Луї Бугенвіля відкрили на схід від острова Нова Гвінея невідмічений на карті великий архіпелаг. Як виявилось, це і були острови Соломона, які розшукував Менданья. Нині острови Соломона є незалежною республікою.

Подібна історія сталася і з островом Таїті, розташованому в південній частині Тихого океану. Цей острів відкрив ще в 1606 р. іспанський мореплавець Педро де Кжейрос. Потім його співвітчизники знову-таки багато років безуспішно розшукували цю квітучу землю.

Переконавшись, географи навіть занесли її в списки так званих "вигаданих островів". Лише у квітні 1768 р. його випадково виявив все той же Луї Бугенвіль.

Серед островів Кермадек, розташованих на північний схід від Нової Зеландії, найбільш північний носить то назву Рауль, то Санді. Першу назву острову привласнив французький віце-адмірал Брюрні Д’Антркасто в 1793 р. на честь свого рульового Жозефа Рауля, а всю групу островів він назвав ім’ям одного з капітанів своїх кораблів Хуана Кермадека. Але, вочевидь, із-за поганої інформації, через три роки острів Рауль був повторно "відкритий" англійським капітаном Рейвеном. Його корабель "Британія" підійшов до острова в неділю, і тому без яких-небудь сумнівів острів отримав другу назву Санді, тобто "воскресіння". Проте перемогла справедливість, і на більшості карт острів позначений своєю першою назвою — Рауль. Як і вся група островів Кермадек, він належить Новій Зеландії.

А тепер перенесемося на крайню північ Тихого океану. Тут в протоці Берінга, яка сполучає Тихий океан з Північним Льодовитим і роз’єднує материки Євразія і Північна Америка, проходит морський кордон між Росією і Сполученими Штатами Америки. Ось саме тут майже поруч розташовані два порівняно невеликих острови — російський Великий Діомід і американський Малий Діомід. Цікаво, що окрім державного кордону їх розділяє ще і так звана лінія зміни дат. Тому, коли на Великому Діоміде, наприклад, настає новий день, досить здолати відстань всього в 4160 м до американського острова, аби повернутися у вчорашній день, і навпаки.

У незвичайно скрутних умовах проходит тут служба прикордонників, і річ не стільки в суворих умовах півночі, холодах, бурхливому морі і ізоляції від Великої землі, а в тому, що велику частину року вони оповиті густою пеленою туману. Ось із-за цього непроглядного туману острова були, як ви, напевно, вже здогадалися, відкриті двічі.

У 1728 р. учасники експедиції В. Берінга на судні "Святий Гаврило" раптом побачили в тумані невідомий острів і привласнили йому ім’я Святого Діоміда, в день якого було здійснено відкриття. Проте про це відкриття забули, і в 1811 р. російський мореплавець О. Коцебу, здійснюючи кругосвітнє плавання на кораблях "Рюрік" і "Підприємство", побачив в протоці Берінга два острови і назвав відповідно більший з них, розташований західніше, островом Ратманова, а менший, східніше, — островом Крузенштерна. Коли ж з’ясувалося, що Коцебу лише повторив відкриття Берінга, який в тумані не розглянув, що островів два, вони отримали свою колишню беринговское назву з добавкою "Великою" і "Малий" Діоміди.

Повторно відкривався і острів Ян-Майен, розташований в північній частині Атлантичного океану недалеко від острова Гренландія. Першим його відкрив капітан Гудзон в 1607 р., але це відкриття в ті часи залишилося маловідомим. Повторно відкрив цей суворий острів "вітрів, дощів і туманів" в 1611 р. голландець Ян Майен, чиїм ім’ям він і був названий.

А ось відомий тихоокеанський архіпелаг Самоа відкривався навіть тричі. Першим це зробив ще голландець Я. Роггевен в 1722 р., а потім їх по черзі "переоткривали" в 1768 р. вже відомий вам Л. Бугенвіль, а в 1787 р. інший французький мореплавець Лаперуз.

Слід сказати, що повторно відкривалися не лише окремі острови або архіпелаги, але навіть і цілі материки. Пригадаємо хоч би про материк Північної Америки, який відкривався задовго до його офіційного відкриття Христофором Колумбом. Те ж саме можна сказати і про материки Південної Америки і Австралії. Адже відомо, що остання була відкрита ще голландцями (Янзон в 1606 р.), від яких отримала назву Нову Голландію. Проте це відкриття голландці тримали в таємниці, побоюючись її захвату англійцями. Офіційне ж відкриття п’ятого материка, як інколи називають Австралію, належить англійському мореплавцеві Д. Куку в 1770 р. Але і біля Д. Кука опинився конкурент — відомий англійський мореплавець і пірат Уїльям Дампір, який, як стверджують деякі учені, відкрив цей материк в 1683 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

Читати ще

  1. Красиві географічні назви
  2. Відкриття Христофора Колумба
  3. Географічні назви-дарунки
  4. Географічні назви-вигуки
  5. Географічні назви, які попереджають і застерігають
  6. Географічні назви, що оточують нас
  7. Географічні назви — гулливери і ліліпути