Вирок, підписаний в кремлі

Колишні соратники, Сталін і Троцький стали заклятими ворогами. Вбивці-найманці переслідували вождя опозиції до кінця його днів.

Лев Троцький – вроджений Лев Давидович Бронштейн – був одним з організаторів і керівників жовтневого перевороту. Після смерті Леніна в 1924 році між Сталіном і Троцьким виникла запекла боротьба за владу. Сталін отримав в цій боротьбі перемогу, змусивши свого суперника покинути Росію. Протягом подальших десяти років Троцький шукав притулки в різних країнах – Туреччині, Франції, Норвегії, але скрізь його присутність виявлялася небажаною.

Нарешті в 1937 році опальний ідеолог революції знайшов свій останній притулок в Мексиці. Тим часом його колишні прибічники і однодумці в Радянському Союзі піддалися жорстоким репресіям, а сам Троцький був оголошений ворогом народу. Сталін заявив, що цей "зрадник справи революції" створює за кордоном потужну базу для шпигунської і терористичної діяльності проти СРСР. Насправді єдиною зброєю Троцького було його гостре перо. Відомий письменник Бернард Шоу так сказав про стиль його творів: "Коли ця людина відрізує голову опонентові, то піднімає її, аби показати, що в ній немає мізків".

Вбивство за замовленням НКВД

Сталін поставив перед своїми спецслужбами завдання знищити ненависного противника. Горезвісне НКВД, яке в ті роки успішно поєднувало каральні функції усередині країни з таємними операціями за кордоном, накопило значний досвід у виконанні завдань такого роду. У 20-і і 30-і роки сотні що виїхали з Радянського Союзу зникли, були убиті або зробили самогубство при таємничих обставинах. Подібна смерть наздогнала і особистого секретаря Троцького Ервіна Вольфа, але не було доведено, що це робота НКВД, хоча мало хто сумнівався, що таємне відомство Сталіна доклало до цього руку.

Вбивство Троцького НКВД вирішило здійснити руками свого агента Рамона Меркадора. 26-річний син впливової іспанської комуністки був учасником громадянської війни в Іспанії, що закінчилася поразкою республіканських сил. Багато противників франку, побоюючись розправи, покинули країну. Серед них були Карідад Меркадор і її син. Рамон, який до цього вже освоїв початковий курс тероризму в Барселоні, продовжував удосконалювати отримані навики в одній із спецшкіл НКВД, спеціалізуючись по таємних вбивствах, саботажі, розвідці і веденні партизанських дій. З Москви він був направлений до Парижа, де "випадково" познайомився з американкою на ім’я Сільвії, яка виявилася кур’єром Льва Троцького. Рамон, по документах Жак Морнар, був чоловіком приємної зовнішності і без особливої скрути умовив Сільвію вийти за нього заміж. Довірлива наречена погодилася.

З Парижа молоде подружжя прибуло до Нью-Йорка, а звідти літаком відправилися до Мехіко. Жак Морнар, Джексона, що миттєво перетворився на Френка, на перших порах безуспішно намагався упровадитися в середу місцевих троцкистов. Тим часом Мексиканська комуністична партія, вочевидь за завданням Москви, вирішила "продублювати" дії спеціального агента і організувала власну змову з метою вбивства Троцького. 24 травня 1940 року його вілла піддалася озброєному нападу. Більше двадцяти бойовиків в масках буквально перевернули вверх дном весь будинок, але господарі встигли сховатися. Не інакше як сама доля зберігала кремлівського вигнанця: Троцький, його дружина і внук не постраждали.

Після цього скандального інциденту, що став надбанням світової преси, Троцький перетворив свій будинок на справжню фортецю, куди допускалися лише особливо віддані йому люди. Серед них виявилися Сільвія і її чоловік Френк Джексон, яким удалося увійти до довіри до "вчителя".

Спочатку молода людина, що виявляла підвищену цікавість до марксизму, здалася Троцькому занадто настирливою. Але врешті-решт старий підпільник, що вважав своїм святим боргом ростити молоду зміну борців за "світову революцію", проникся довірою до привабливого американця.

Не дивлячись на жаркий день, 20 серпня 1940 року Френк Джексон з’явився на віллу Троцького в наглухо застебнутому плащі і капелюсі. Під плащем "друга сім’ї" уміщався цілий арсенал: альпіністський льодоруб, молоток і автоматичний пістолет крупного калібру.

Охоронці, які часто бачили цю людину в будинку і звично вважали її "своїм", провели гостя до господаря, що годував в саду кроликів. Наталії, дружині Троцького, здалося дивним, що муж Сільвії приїхав без попередження, проте гостю запропонували залишитися на обід.

Відмовившись від запрошення, Меркадор-Джексон попросив проглянути статтю, яку він тільки що написав. Чоловіки прошли в кабінет. Ледве Троцький заглибився в читання, Джексон витягував з-під плаща льодоруб і всадив його в потилицю жертви. Порахувавши удар недостатньо надійним, вбивця розмахнувся льодорубом ще раз, але дивом Троцький, що зберіг свідомість, схопив його за руку, змусивши зронити зброю. Потім, шатаючись, вибрався з кабінету у вітальню. "Джексон! – закричав він. – Поглянь, що ти наробив!" Охоронці, що прибігли на крик, збили з ніг Джексона, який цілився в свою жертву з пістолета. "Не вбивайте його, – зупинив Троцький охоронців. – Треба, аби він все розповів…" З цими словами поранений знепритомнів.

Через декілька хвилин Меркадор Джексон і його жертва були доставлені в столичну лікарню швидкої допомоги. Завзятість, з яким ця смертельно поранена людина боролася за життя, потрясла навіть лікарів. У їх практиці ще не було випадку, аби пострадавший з такою жахливою травмою – розкроєним черепом – прожив, періодично приходивши в свідомість, більше доби…

Більше тридцяти тисяч чоловік побували за п’ять днів в труни з тілом Троцького. Навіть ті, хто не розділяв його комуністичних переконань, отда-

чи дань пошани цьому несамовитому революціонерові.

Рамон Меркадор, він же Френк Джексон, він же Жак Морнар, був засуджений до двадцяти років тюремного висновку. Вийшовши з мексиканської в’язниці в березні 1960 року, він оселився на Кубі. Незадовго до своєї смерті в Гавані 18 жовтня 1978 року вбивця Троцького отримав Золоту Зірку Героя Радянського Союзу.

Вирок, підписаний в кремлі