Звідки прилітали прибульці

лише інопланетяни або інопланетяни разом з иновремянами?

Історичні архіви всіх країн пістрявлять повідомленнями про таємничих прибульців, що "катають на своїх возах" довірливих землян не лише в

"небесах", але і в Часі. Китайські літописці початку першого тисячоліття повідомляли: "…Люй Гун, по прозванню Вень-цзін, разом із слугою і служницею шукали цілющі засоби між хребтів. Раптово він відмітив в ущелині трьох чоловік. Звертаючись до Люю, ті сказали: "Ми безсмертні небожителі з палат Великої чистоти і Великої гармонії… Якщо послідуєте з нами – секрет безсмертя вам відкриється." Услід за цим Люй разом з небожителями зник на 2 дні. Вони виучили його таємному закляттю. Після ж, відпускаючи Люя, сказали: "Ви, поважний, провели з нами 2 дні, проте в світі людей прошло вже 2 роки". Люй Гун повернувся, але побачив порожнє житло. З синів і внуків не залишилося нікого…" ("Пурпурна яшма", китайська оповідна проза I-IV століть. 1980).

У інших літописах повідомляється про Хуан-ді, який в ХХI столітті до н.е. спустився з піднебіння разом зі своїми помічниками в районі річки Хуанхе. Ставши імператором, Хуан-ді навчив людей копати колодязі, лікуватися акупунктурою, робити човни і музичні інструменти… Але більш всього земляни дивували не нові для них знання, а дивний треножник, на якому здійснювали польоти "невідомо куди" їх вчителі. Цей апарат міг "покоїтися і йти", "ставати легким і важким", "літати в хмарах, подібно до дракона", крім того, він "не мав перешкод у минулому і майбутньому"! ("Аномалія", З-Петербург, 7-1991). У сазі "Плавання Брана, сина Фебала", головний герой, пробувши в гостях в "великому будинку" один день і повернувшись на кораблі додому, відмітив, що за цей час змінилося декілька поколінь людей, і його пам’ятали лише завдяки старовинним усним легендам.

У 840 році в Ліоне натовп розтерзав тих, що зійшли з "небесного корабля" трьох чоловік. Нещасні запевняли, що вони місцеві жителі і вони лише "недовго" політали по піднебінню, проте у всьому місті не знайшлося нікого, хто пригадав би їх осіб і імена.

За відомістю історика Тюріна-Авінського, в архівах Казанського університету зберігається донесення про холопа Яшке, який після зустрічі в лісі з людиною в дивному білому одязі і польоту в піднебіння на великому блискучому "мідному казані" повернувся додому з дарованими "чудодійними монетами" через декілька років…

У подібних сагах і літописах заміните застарілі слова на сучасних і ви отримаєте опис подій, невідмітних від розповідей контактерів наших днів. З сотень зареєстрованих випадків "контактів третього роду" із запрошенням землян "політати" в НЛО повсюдно існує невеликий відсоток випадків, в яких контактери перемішалися в Часі…

У тридцятих роках нашого століття світ став дізнаватися про феноменальні здібності Едгара Кейси, який передбачав майбутнє (ряд пророкувань пізніше збулися) і займався нетрадиційними методами лікування, приблизно так само, як цим зараз займаються сучасні екстрасенси. Якоби всі свої знання Кейси отримав від прибульців, які "катали" його на "тарілці" на початку ХХ1 століття. Весь політ він просидів в ілюмінатора, слухаючи розповіді своїх добрих екскурсоводів і як заворожений спостерігаючи лежачі в руїнах Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Японію, Північну Європу. За словами прибульців, унаслідок переміщення тектонічних плит в Атлантичному і Тихому океанах гігантський катаклізм охопив на початку третього тисячоліття майже всю планету, окрім …Росії. (Ангул Халл "І ось приходять шуми думок", Лондон. 1975).

У 1980 році в передмісті Парижа Сержі-Понтауз 19 – літній Франк Фонтен зник після того, як його "пікап" накрив туманну кулю, що яскраво світиться. З’явившись знов на тому ж місці рівно через тиждень, Франк довго вважав, що відсутній якихось   п’ять  хвилин.   ("Волгоградська  правда", 02.04.1983; повідомлення "Франс-пресс", "Рейтер", "Трібюн де Лозанн". Швейцарія).

Капрал Армандо Вальдес в ніч з 25 на 26 квітня 1977 року поблизу чилійського села Путр на очах своїх підлеглих підійшов до НЛО, що приземлилося, і …зник. Через 15 хвилин він знов з’явився і впав без свідомості. За словами капрала виходило, що він гостив у прибульців декілька днів, проте йому спочатку здалося все суцільним сном. Але на обличчі Вяльдеса була тижнева борідка, його наручний годинник відставав на 15 хвилин, календар годинника показував 30 квітня замість 26. Він був відсутній в нашому Часі 95 годин 45 хвилин! (Г. Колчин "НЛО факти і документи", Ленінград. 1991).

У подібні обставини потрапляли мешканка Східної Ютландії в 1976 році; українець Г. В. Керносенко в 1989 році; Тукин Айтматов в 1990 році і інші контактери. 27 вересня 1989 року в старому парку на околиці Воронежа на очах натовпи 16-річний підліток зникав на декілька хвилин після того, як триметровий прибулець з элипсоидального НЛО направив на нього півметрову трубку…

Археологи Жозе Сабіттіні і Аугут Бенавідес в 1992 році розповіли світу про свою знахідку в гватемалських джунглях. За їх словами, недавно вночі індійці, що живуть поряд із загубленим в джунглях древнім храмом майя, в жащие в руїнах Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Японію, Північну Європу. За словами прибульців, унаслідок переміщення тектонічних плит в Атлантичному і Тихому океанах гігантський катаклізм охопив на початку третього тисячоліття майже всю планету, окрім …Росії. (Ангул Халл "І ось приходять шуми думок", Лондон. 1975).

У 1980 році в передмісті Парижа Сержі-Понтауз 19-річний Франк Фонтен зник після того, як його "пікап" накрив туманну кулю, що яскраво світиться. З’явившись знов на тому ж місці рівно через тиждень, Франк довго вважав, що відсутній якихось   п’ять  минуг.   ("Волгоградська  правда", 02.04.1983; повідомлення "Франс-пресс", "Рейтер", "Трібюн де Лозанн". Швейцарія).

Капрал Армандо Вальдес в ніч з 25 на 26 квітня 1977 року поблизу чилійського села Путр на очах своїх підлеглих підійшов до НЛО, що приземлилося, і …зник. Через 15 хвилин він знов з’явився і впав без свідомості. За словами капрала виходило, що він гостив у прибульців декілька днів, проте йому спочатку здалося все суцільним сном. Але на обличчі Вальдеса була тижнева борідка, його наручний годинник відставав на 15 хвилин, календар годинника показував 30 квітня замість 26. Він був відсутній в нашому Часі 95 годин 45 хвилин! (Г. Колчин "НЛО факти і документи", Ленінград. 1991).

У подібні обставини потрапляли мешканка Східної Ютландії в 1976 році; українець Г. В. Керносенко в 1989 році; Тукин Айтматов в 1990 році і інші контактери. 27 вересня 1989 року в старому парку на околиці Воронежа на очах натовпи 16-річний підліток зникав на декілька хвилин після того, як триметровий прибулець з элипсоидального НЛО направив на нього півметрову трубку…

Археологи Жозе Сабіттіні і Аугут Бенавідес в 1992 році розповіли світу про свою знахідку в гватемалських джунглях. За їх словами, недавно вночі індійці, що живуть поряд із загубленим в джунглях древнім храмом майя, в 100 км. від Сан-Матео, були розбуджені дивним шумом. Піднебіння над джунглями придбало яскраво-фіолетове забарвлення. Вранці знову пролунав шум, схожий на рев літака, потім все стихло, і індійці ризикнули наблизитися до храму. Недалеко від нього дерева виявилися прим’ятими і обпаленими неначе круглим пресом діаметром 186 м, усередині цього круга були 3 здавлених сліду діаметром по 90 див. Якоби там же індійці виявили монету, випущену в …2164 року і напис "Том Саліван, липень 2172 г." Доки важко говорити про міру достовірності даної інформації, тим паче, що офіційного підтвердження від археологів ще не отримано, а повідомлення тим часом друкується у всьому світі в сумнівних виданнях (наприклад, в польській газеті "Скандаливши")…

Серйозну загадку для археологів представляють і дивні знахідки в пластах грунту, не відповідних часу появи даних предметів. Що пролежала мільйони років на дні океану "каліфорнійська" автомобільна свічка запалення; гігантські наскальні малюнки древньої Америки; що належать древнім грекам, Александру Македонському, турецькому адміралові Пірі Рейсу карти невідкритих ще континентів; передавані старими мореплавцями по спадку вже тисячі років якнайточніші карти Землі; знайдений на Пасхі лицар на коні і в амуніції, з речами і монетами, що належать до періоду за декілька століть до відкриття острова; кришталевий череп, досконалі зоряні карти і інші вироби, які технологічно складно зробити навіть сьогодні, – як це все попало в минулі століття? Треба володіти великою фантазією, аби при поясненні подібних фактів не пригадати про НЛО і переміщення в Часі!

Якщо допустити, що якась частина непізнаних об’єктів, що пролітають над нами, вдає із себе міжзоряні кораблі прибульців, то необхідно при цьому підвести хоч якусь попередню теоретичну базу під очевидний в такому разі факт порушення заборони на надшвидкі (надсвітові) швидкості. Прекрасний спосіб "обдурити" теорію відносності – об’єднати в одне ціле зорельоти і Машину Часу (МВ), в цьому випадку межа допустимої швидкості не залишиться на відмітці 300000 км/сек., а змінюватиметься від нуля до безкінечності залежно від режиму роботи бортової МВ. Загальна теорія відносності перетворюється при цьому на окремий випадок, вірний лише для космольотів з вимкненою МВ. Тепер глибину проникнення кораблів у Всесвіт обмежуватимуть не час польоту, а запас енергії і потужність МВ.

Багаточисельні експерименти, що проводяться з метою вивчення особливостей НЛО (прямі виміри параметрів тарілок, що літають, проводилися в США літаками розвідки радіолокації, непрямі виміри – оснащеними всілякою апаратурою аматорами і фахівцями у всьому світі), дозволяють з великою часткою достовірності судити про принципи польоту далеко не гіпотетичних кораблів прибульців. Більшість з них створюють довкола себе поле зміненого Часу за допомогою особливого режиму випромінювання електромагнітних хвиль, або всією поверхнею апарату, або декількома утвореннями ("кулями"), що світяться, на нижній і бічній поверхнях НЛО.

Підтверджень цьому – велика кількість: від місць посадок НЛО (на них змінюється нормальний хід Часу) до записів роботи складної апаратури в місцях польотів цих об’єктів і розповідей очевидців…

16 жовтня 1954 року в Сьер-де-Рівьер (департамент Верхня Гаронна) фермер, що повертався з поля під час дощу, відмітив сіруватий двометровий диск, що летить на висоті 50 метрів. Коли НЛО пролітав над очевидцем, раптом "час як би зупинився, краплі дощу повисли в повітрі, дощ тим самим припинився, тремтяча кобила, немов забувши про тяжіння Землі, плавно піднялася в повітря…" Продовжувався такий "стоп – кадр" рівно стільки, скільки часу чоловік і тварина знаходилися усередині сфери впливу об’єкту (тобто декілька секунд), потім, як тільки вони знов виявилися поза сферою, НЛО "різко полетів швидшим, кобила опустилася на землю, краплі дощу теж полетіли вниз". Сталося це, на думку очевидця, через… 10 хвилин і ніяк не раніше!

О 15 годині 18 листопада 1957 року двадцятисемирічна Синтія Епльтон на другому поверсі біля вогнища раптово побачила поступове, спочатку розпливчате, потім чітке, поява в повітрі "людини" в облягаючому одязі. Матерілізация прибульця супроводилася легким свистом. Між ними сталася коротка уявна розмова, виявилось, що невідомий прийшов "з іншого світу у пошуках тайтиэма" (можливо, йшлося про титан – "тайтэй-ниеме"). Після зникнення "людини" ніхто не здогадався перевірити домашній годинник, що проте знаходився поблизу прибульця речі якось раптово постаріли, декілька лежачих на підлозі газет сильно пожовтіли.

8  1958 року в Казахстані зупинився годинник у всіх студентів, що сидять поряд з вогнищем, коли над ними на висоті 3 м пролетів великий диск.

9  липня 1965 року білий циліндровий НЛО протягом 45 хвилин маневрував над аеропортом Санта-Мария (Каліфорнія) на очах у великої кількості очевидців з наземного персоналу. Після відльоту об’єкту виявилося, що великий баштовий годинник за цей час відстав на 10 хвилин.

У 1978 році в Атлантиці з тієї ж причини зупинилися всі годинники у пасажирів теплохода "Шота Руставелі", а і жовтні 1983 – у геолога Е. Бачуріна в 12 км. від Молебки в Пермської області…

При наближенні людей до НЛО, що приземлилися, можливі три варіанти дії на людину поля Часу об’єкту: без видимих змін (відключені двигуни НЛО?); очевидцеві здається, що у всіх віддалених від нього людей загальмовані рухи, у нього ж самого відчувається незвичайна легкість (Час біля НЛО прискорений); очевидцеві руху інших здаються занадто швидкими, відчувається тягар в телі (Час загальмований). Останній випадок зустрічається найчастіше, очевидці описують різні міри "загальмованості" – від млявості до повного паралічу. Розумові процеси при цьому або зовсім не сповільнюються, або сповільнюються в порівнянні з швидкістю м’язових скорочень у меншій мірі. ("ТМ" 8-1990).

Унаслідок уповільнення Часу поблизу НЛО зафіксовані багаточисельні випадки порушення нормальної роботи радіостанцій і приймачів (у 1954 році в Маріоні, штат Вірджінія; у 1957 – в Аррангуа, Бразилія; у листопаді 1957 – в Баськатонге, Канада; у 1968 – в Тісмане, Румунія; у 1977 – в плавбази "Волга" в Баренцевом море; у листопаді 1978 – в столиці Кувейту…); РЛС (у 1950 – на двох американських літаках над Кореєю; у 1973 – в м. Колумбія, штат Міссурі; у 1977 – на траулері "Василь Кисельов" в Атлантиці; у 1985 в Батумі…); електроосвітлення унаслідок падіння напруги в мережі (у 1955 – в Бедфорде, штат Індіана; у 1958 – в Римі; у 1961 – в Леквілле, штат Массачусетс; у 1969 – в Таллінні; у 1973 – в Спеції, Італія; у 1979 – в Кужіцах, Польща; у 1979 – в Дивний, Новгородська область…); двигуни з електричним запаленням (лише у США зафіксовано більше 400 випадків; 31 серпня 1961 року в Кунцеве, Москва; у лютому 1989 в Прогрессо, Гватемала; 28 лютого 1990 під Наро – Фо-минском, Московська область…) і інші прилади і агрегати, в роботі яких велике значення має фіксована частота і інші залежні від Часу фізичні константи…

Не стоїть, проте, робити скороспішний вивід про те, що всі відвідуючі нас прибульці насправді не інопланетяни, а "иновремяне". Більшість, напевно, користуються Часом лише для переміщення в просторі. А якщо і насправді серед прибульців, які нас інколи лякають раптовими зустрічами в безлюдних місцях, зустрічаються гості з Майбутнього – наші пра-правнуки? Але немає, заявляють фантасти, це небезпечно перш за все для самих иновремян: якщо вони ненавмисно вплинуть на наші події, то змінена історія може хворий ударити перш за все по наших нащадках. Не хвилюйтеся, наші правнуки будуть (або є) не безглуздіші за нас з вами; вочевидь, що якщо вони під час поїздки в Минуле допустять яку-небудь помилку (просочування інформації), то їм необхідно буде зробити якісь дії з метою компенсації і зведення нанівець поганих наслідків. Правда, пахне сухою мовою інструкцій по техніці безпеки?

Наші внуки інструкції шанують! Почитайте сотні і тисячі розповідей контактерів, майже всі вони зводяться до стандартної ситуації: прибульці, зайняті незрозумілою роботою, раптом зустрічають випадкового очевидця того, що відбувається і… Ні, не "прибирають свідка", цього робити не можна; для того, щоб свідок не наговорив зайвого (чого коштують, наприклад, зведення про пристрій літальних апаратів майбутнього!), йому просто повідомляють масу дезинформації. Наївні очевидці квапляться донести отримані знання до громадськості, але перетворюються не на героїв, прискорюючих прогрес, а в сміховиська для учених. Можливо, шановані внуки, що в нашому "древньому" ХХ столітті розгадали вашу хитрість?

В. Чернобров

Ходіння по муках "Жари пожирає, а ми йдемо, сильніше вірою, Через вогонь і сліди залишаємо на тліючому вугіллі!" Вергилій "Енеїда"

Два утомлені друзі розташувалися на відпочинок в готелі острова Фіджі Віті-Льову. Вони тільки що із задоволенням спостерігали увлекательнейшее виставу, під час якої місцеві індійці ходили по розжареному вугіллю, і було б дивним, якби вони не обговорили побачене диво. "А адже вогонь справді був справжнім, папір кинутий на вугілля відразу спалахнула… І все-таки ходіння по вогню має бути заборонене, оскільки противоречит сучасній науці!" почав розмову перший. Другою заперечив: "Але в тих, хто ходить по вогню, можна було б запозичити дещо корисне…" Після цих слів 1первий, бачивши нерозуміння в очах друга, прийшов в лють, і "наукова дискусія" трохи перейшла в звичайну колотнечу… В даному випадку, узятою із знаменитої книги Сендвіта "Мисливці за чудесами", можна було б навіть не називати імен сперечальників (перший службовець банку, другий, – топограф і за сумісництвом письменник). Тут як в краплі води повністю відбилося положення справ з науковим поясненням багатьох чудес Природи. Ентузіасти закликають накинутися всім світом на вирішення якихось важливих проблем, влаштувати "мозковий штурм", одним словом – почати працювати. Скептики ж як і сто, двісті років тому уперто вважають, що все, що не входить в шкільні підручники останнього випуску, не може існувати і в Природі. А то, що в описаному випадку банкір визнав факт дива (вогонь під ногами був!), відноситься швидше до виключення. Частіше " наукові" опоненти навіть не спромагаються вийти з кабінету для того, щоб переконатися в існуванні не розслідуваних таємниць. Закрити на них очі або оголосити їх ненауковими – ось традиційна схема, перевірена роками, вона спрацьовує безвідмовно, затримує перемогу "безумних ідей" роки на 20-30. Більше і не треба, коли нові ідеї стануть загальноприйнятими, їх "наукові" противники вже відійдуть в світ кращий (Рай) або в світ ще кращий (номенклатурний "рай" на грішній землі)… Але – менше емоцій, описане нижче призначене зовсім для інших людей, для тих, хто спочатку думає, потім робить виводи, а не навпаки.

Напевно, варто було б об’їхати світ, аби переконатися в тому, що ходити по вогню можуть на всіх континентах. Та що ходити, деякі продовжують босими ногами танцювати навіть будучи обійнятими полум’ям! Так поступають, наприклад, північноамериканські індійці племені вавахо, селяни Шрі-Ланки і мусульмани в Індії. Сільські жителі Ландагаса (Греція) до цих пір двічі в рік, на християнські свята св. Константіна і св. Олени, танцюють на палаючому вугіллі, притискуючи до себе ікони із зображенням цих святих. У Китаї професор Мірча Еліаде описав обряд шаманів племені лоло, під час якого вони ходять по розжареному плуговому хутру. (Дж. Мічелл, Р. Рікард "Феномени книги чудес", 1977).

Не треба далеко ходити за прикладами, і наші брати-слов’яни в Болгарії мають дивний на перший погляд ритуал, під час якого люди, яких називають "нестинарами", при великому скупченні народу запросто ходять по вугіллю, що горить. На Русі подібний звичай не зберігся, зате древні віддання (і відома екранізована казка "Снігуронька") розповідають нам про святкування приходу Весни, під час якого молоді селяни стрибали крізь високе полум’я великої костриці…

Ніхто не знає, де і коли вперше виник ритуал "вогненних танців" (залишилися письмові згадки, зроблені в першому столітті до нашої ери). Відомо лише, що колись людина стала першим тваринам, переборовшим страх перед вогнем. Порохова зброя, двигуни внутрішнього згорання, електростанції, космічні кораблі і останні плоди цивілізації, прийдуть завдяки Його Величності Вогню набагато пізніше. А тоді перед людьми була лише нова стихія у вигляді полум’я жаркої костриці і бажання подружитися з цією стихією. За такою ж схемою, до речі, тоді ж наші предки зуміли подружитися із стихією води, тобто навчилися плавати.

Така проста схема сповна себе виправдовує і пояснює, чому поклоніння вогню поширене повсюдно. Та просто ми, люди, відрізняємося великою цікавістю (може, тому ми і обійшли всіх останніх тварин в ході еволюції) і повсюдно на Землі нас тягне до таємничих язичків полум’я. Вже скільки століть пожежники закликають "Не давайте дітям грати з вогнем!" – і все марно. Тому і грають, що вони наші діти…

Звідки прилітали прибульці